Перша професія: у житомирській спецшколі діти з інвалідністю вчаться шити і ремонтувати взуття (ВІДЕО)

Суспільне Житомир

Після зимових канікул у Житомирській спеціальній школі, де вчаться діти з інвалідністю, запрацював гурток пошиву і ремонту взуття. Гурток діє в рамках всеукраїнського проєкту “Перша професія”, націленому на допомогу учням спеціальних навчальних закладів у самореалізації.

Директорка спецшколи Світлана Лесик розповіла Суспільному, що гурток пошиття і ремонту взуття створили півтора роки тому. Зараз його відвідує 14 учнів випускних класів їхнього навчального закладу.

“Ми побачили, що певна кількість дітей має більші навички і швидше опановує матеріал, а комусь це важче дається. Тому ми розділили наш гурток на 2 етапи. Перший – це для дітей, які мають менші фізичні здібності, а другий – це діти, які більш підготовлені і самі можуть пошити взуття. Ми думаємо на наступний рік відкрити цілий напрямок по трудовим технологіям, а саме – ремонту та пошиттю взуття. Вони вже зараз монетизують свої вироби і відчувають, що в них до цього хист”, – говорить Світлана Лесик.

Суспільне Житомир

Викладач гуртка пошиття і ремонту взуття Олег Земнухов каже, що на перших заняттях він показував, як виготовляти прості вироби зі шкіри, а зараз троє учнів спецшколи самі пошили кросівки. В числі цих учнів і Владислав Слинюк, який відвідує гурток пошиття і ремонту взуття з часу його створення. Кросівки на заняттях пошив за тиждень. Дизайн взуття придумав сам.

“Вирішив спробувати, що це таке. Зазвичай купуєш взуття, а тут сам шиєш. Ці кросівки з конопляної тканини та шкіри. Зараз роблю близьким ремонт: батьку повністю міняю підошву. Інші замовлення також буду брати від родичів. На літо хочу пошити собі берци з конопляної тканини, а тоді кросівки – такі самі, але тільки з тканини”, – каже Владислав.

Суспільне Житомир

Учні гуртка вчаться не лише шити взуття, а й ремонтувати його. Головне в цій справі – дотримуватися правильної технології, говорить викладач гуртка Олег Земнухов.

“Ми починали з гаманців, кардхолдерів, просто роботи зі шкірою, – розповідає Олег. – Потім робили кімнатні тапочки – шили їх за допомогою різних технік. Потім ми перейшли на кросівки та черевики. Також ми вчимося на ремонтах. Вони бачать, що його легко розібрати, приклеїти заново. Просто треба дотримуватися певної технології. Учні пробують і в них дійсно це виходить. Вони один одному допомагають і я їм допомагаю. Звичайно, на початковому етапі я кожен процес супроводжую, а потім їм хочеться самим робити”.

Олена Слободенюк