Кур’єр на інвалідному візку. Гоша доправляє вінничанам «гарячі» замовлення із ресторану (ФОТО)

Півтисячі разів відправляв резюме, ходив на співбесіди, але чув лише категоричне – ні. Вінничанин, в якого дитячий церебральний параліч – роками шукав роботу. Мріяв бути дизайнером меблів, логістом чи психологом та його ніхто не брав. Сьогодні він кур’єр. З соціального ресторану доставляє їжу. Щодня долає десятки кілометрів на інвалідному візку. Якщо у під’їзді немає пандусу – не проблема. Чоловікові допомагає його дівчина. Вона теж із фізичними вадами, але разом долають усі перешкоди.

«Я хотів і буду хотіти працювати, бо наявність інвалідності в моєму випадку не нівелює бажання реалізуватись в професійному сенсі, і не тільки», – говорить Гоша Молдзяновський, який працює кур’єром.

Хлопець пересувається на електричному візку.

«Цей візок, це мої ноги. Він дозволяє долати великі дистанції, незалежно від пори року. Інші візки не їдуть зимою, а на цьому візку я і зимою можу їздити. Вожу людям обіди. І все, що замовлять», – каже Гоша.

Він мріяв носити свою дівчину на руках, але возить на візку. Вони разом працюють. Інна допомагає Гоші, якщо потрібно десь піднятись сходами.

Працюють молоді люди у соціальному ресторані. Вареники з картоплею сиром та лівером поливають засмаженою цибулею і складають у спеціальні бокси. Клієнт має отримати страву гарячою. Гоша вмикає свій електричний візок, вбиває у навігатор адресу, садить на коліна Інну і разом їдуть на замовлення.

Він уважно спостерігає за дорогою і дотримується усіх правил. За 15 хвилин долає кілька кілометрів. Термосумку із гарячими варениками на другий поверх бібліотеки несе Інна.

Вареники замовляла Катерина. Говорить, щойно дізналась, що в місті працює соціальний ресторан, а їжу доставляють такі кур’єри – вирішила їх підтримувати.

«Я за таку ідею. Тепер принципово буду користуватися тільки заради того, щоб такі люди рухались далі, розвивались і не стояли на місці», – каже бібліотекарка Катерина Скомаровська.

Їжу вони доставляють кілька разів на день, в будь-який мікрорайон. Разом на візку долають десятки кілометрів. За поганої погоди – користуються громадським транспортом. Та знайти роботу людині із фізичними вадами – майже не реально. Роками Гоша розсилав резюме та ходив на співбесіди. Порахував – категоричні відмови чув півтисячі разів.

«Це робота з людьми. Зрозумій, вони не будуть адекватно сприймати тебе, це негативно відіб’ється на нашій репутації», – розповідає Гоша Молдзяновський про те, як йому відмовляли роботодавці.

«Бувають такі люди, що не розуміють. Мовляв, ми не вас можем взяти, ви не будете встигати», – додає Інна Рябко, дівчина Гоші.

Але вони усе встигають. Навіть подорожувати. На своєму візку Гоша підкорив Говерлу. Тепер прагне проявити себе в транспортній логістиці.

«Ті, хто приймають від Гоші замовлення, то і чайові намагаються дати, і з вдячністю віддзвонюються: «ну Гоша – це суцільний позитив». Гоша і Інна – це люди, яким неможливо не посміхатися», – говорить керівниця соціального ресторану Олена Павлова.

Сьогодні Інна вперше пішла на курси кулінарів. Мріє робити солодощі на замовлення. Гоші обіцяють підвищення – стане керівником відділу логістики у ресторані, де працюють люди з інвалідністю.

Вінниця.info