Статистичні дані відносно людей з особливими потребами у медичному розрізі в Україні все ще потребують вдосконалення, не говорячи про потреби таких осіб у соціальному аспекті. Так, інформації щодо аутизму дітей дошкільного віку у медійному просторі вдосталь, проте як живуть дорослі люди з РАС – які мають потреби, інтереси, рівень життя та адаптованості, мрії та можливості соціалізуватися, працевлаштуватися з діагнозом – наразі майже невідомо, адже статистичних даних держава не має, на відміну від країн Європи, які мають досвід та інноваційні підходи у сфері. Тому з темою ми розбиралися на базі матеріалів міжнародної конференції “Аутизм Європа”, присвяченої досвіду з працевлаштування аутистів, та інформації вітчизняних експертів галузі з ГО “Фонд допомоги дітям з синдромом аутизму “Дитина з майбутнім”, які адвокатують права аутистів в Україні понад 12 років.
Шлях до працевлаштування як людей з особливими потребами, так і нормотипових розпочинається задовго до повноліття. Аби пройти співбесіду, потрібно навчитися спілкування та навичкам самопрезентації, а щоб отримати бажану роботу необхідні знання та хист до конкретної справи. Якщо більшість звичайних людей здобувають “пре-робочий” досвід у процесі життя та соціалізації, то люди з РАС часто мають труднощі з соціальною адаптацією і повинні наполегливо навчатися спілкування та правилам співжиття, аби на рівні всіх приносити користь суспільству.
Міжнародний досвід
В Іспанії розроблений унікальний проєкт INFUSE, який навчає фахівців допомагати аутистам з підліткового віку здобувати соціальні навички, а згодом і працевлаштовуватись. Цільова аудиторія проєкту – дорослі з аутизмом, які розділені на 3 групи в залежності від вмінь та компетенцій:
- Група 1, яка складається з кінцевих користувачів (потенційних найманих працівників) з потребами у підтримуючій реабілітації. Аутисти цієї групи навчаються адаптації до соціального контексту та навичкам соціалізації та автономії, а також управлінню часом.
- До другої групи належать дорослі з РАС віком від 15 років, які ще не досягли через вік або особливості розвитку максимального абілітаційного потенціалу. Їх навчальна програма направлена на розвиток потенціалу у сфері комунікації, автономії, управління поведінкою та вільним часом, робочих навичок.
- Групу 3 складають аутисти віком від 16 років, які пройшли амбулаторний процес. До програми їх навчання входять: психологічна підтримка, професійні заняття для розвитку трудових навичок та вмінь, адаптація у школі чи вищих навчальних закладах тощо.
Проєкт розрахований на рік, фінансується у рамках програми Erasmus+ та розрахований на допомогу аутистам з працевлаштуванням у сфері сільського господарства.
Іспанія багата і на розробки для роботодавців, які обрали шлях інклюзивності та гнучкого підходу до співробітників. Так, асоціація APNABI, яка підтримує понад 1500 аутичних сімей, пропонує проєкт “Підприємство, телеробота та штучний інтелект – нові виклики для інклюзивної та якісної зайнятості”. В рамках заходів роботодавцям пропонують працівників, які добре справляються з певним колом завдань – наприклад, навчати штучний інтелект розпізнавати дорожні знаки. Подібні обов’язки дозволяють працювати у віддаленому форматі, що нівелює проблеми з живим спілкуванням та труднощі з адаптуванням офісів до потреб людей з РАС. У планах APNABI у 2023 році відкрити спеціальний інклюзивний простір у 200 кв. м, в якому б люди з особливими потребами могли працювати, тренуватися, навчатися, отримувати необхідну підтримку від фахівців на робочому місці та спілкуватися один з одним.
Іспанська компанія ContrataTEA проводить інформаційно-просвітницьку роботу для компаній, які бажають співпрацювати з аутистами. Фахівці навчають персонал компаній та розповсюджують інформацію серед потенційних роботодавців, пропонують інструменти для полегшення доступу аутистів до ринку праці. Так, у проєкті, який фінансується фондом ONCE, до кінця поточного року має бути 60 тренерів з працевлаштування, які допомагатимуть як роботодавцям, так і шукачам роботи з аутизмом. Наприклад, ContrataTEA розробила інструкції з розміщення пропозицій по роботі доступним для людини з РАС способом, як оцінювати резюме людини з особливими потребами, як контактувати з потенційним працівником з РАС, аби зробити весь процес доступним та справедливим відносно всіх людей з аутизмом, як налагодити робочі відносини тощо.
Подібні завдання стоять і перед новим проєктом організації ASPERGA “Програма профорієнтації”, який стартував лише 2021 року, але продемонстрував значні практичні результати. Так, з вересня 2021 року індивідуальну кар’єрну програму вже отримали 35 аутистів, кожен 4-й з яких отримав роботу. Ще 60 людей з РАС отримали перші консультації, а частина використання праці у компаніях складає 30%.
Представники ASPERGA розробляють програму професійної орієнтації під конкретну людину з РАС, її особливості та компетенції. Співробітники організації допомагають навчати писати резюме та супроводжувальні листи до компаній, користуватися сайтами з пошуку роботи. Також підвищують рівень адаптації та навичок автономного життя тих, хто знаходиться на етапі “пре-робочого” досвіду, щоб у майбутньому людина з особливими потребами могла влаштуватися в одну з компаній, з якою ASPERGA має підписаний договір.
Країни Європи демонструють високі результати імплементації подібних проєктів у трудові відносини. Так, Чехія розробила програму підтримуваного працевлаштування NAUTIS (Національний інститут аутизму), успішність працевлаштування і, головне, утримання на роботі якого складає 75%. Ця програма передбачає навчання фахівців та працівників компаній проведенню співбесід, адаптації, спілкуванню з людьми з РАС. Наприклад, як мінімізувати час очікування та перерви, надсилати запитання для співбесіди заздалегідь, допускати можливість людям з особливими потребами робити замітки під час співбесіди, як описувати вакансії, щоб аутист зрозумів і не боявся направити резюме тощо. Проєкт NAUTIS покликаний реалізувати наступні цілі:
- бути посередником між роботодавцем та дорослим шукачем роботи з аутизмом;
- ініціювати зміни до законодавства, щоб процес адаптації людей з РАС у суспільстві покращувався та розширювався;
- допомагати шукачам роботи отримати ефективні навички спілкування на робочому місці, що знижує соціальну тривожність та підвищує впевненість у собі працівників;
- допомагати менеджменту та персоналу компаній зрозуміти особливості діагнозу та навчитися взаємодіяти з аутистами (наприклад, якщо людина не бажає розкривати свій діагноз, представники NAUTIS проводять загальний тренінг про аутизм, аби співробітник з аутизмом міг залишитись анонімним та не розкрити наявність розладу).
Проте не всі країни європейського континенту можуть дозволити собі медичну анонімність у розрізі діагнозу аутизму. Так, у Хорватії діагноз заносять до спеціального реєстру, тому всі роботодавці країни можуть легко дізнатися, чи є в людини розлад. Натомість у Великобританії людина з аутизмом має повне право не розголошувати діагноз і не повідомляти роботодавця про його наявність. Але якщо в колективі виникла підозра про те, що колега по роботі страждає на аутизм, останньому пропонують варіант адаптації – зміну графіку роботи, певні інструменти чи пристрої для полегшення праці тощо.
Та навіть у толерантних та демократичних суспільствах старої Європи й досі лунають образи та існує упереджене ставлення до людей з особливими потребами. Так, людину з РАС можуть понизити на посаді, відмовити у підвищенні чи створити середовище, з якого аутист сам захоче втікти. Тому якщо роботодавець бажає примкнути до кола інклюзивного та дружнього середовища для аутистів, потрібно бути гнучким, поінформованим та націленим на зміни, адже адаптація працівників з аутизмом в офісах сподобається та стане корисною для всіх співробітників.
Так, роботодавці Люксембурга використовують спеціальне анкетування ASWI (Asperger Syndrome Workplace Interview – Інтерв’ю на робочому місці при синдромі Аспергера). Цей опитувальник зі 142 запитаннями не є офіційним медичним тестом, проте допомагає роботодавцям виявити або ж упередити проблеми у робочому середовищі. Його заповнюють роботодавець разом з працівником, щоб отримати повну інформацію щодо наявності проблем та можливостей покращень, в чому зацікавлені обидві сторони.
Досвід України
На жаль, Україна не може похвалитися значними здобутками у сфері працевлаштування людей з особливими потребами, ба й відстеженням та допомогою дорослим аутистам у їх повсякденному дорослому житті.
За словами директорки ГО “Фонд допомоги дітям з синдромом аутизму “Дитина з майбутнім” Ірини Сергієнко, наша батьківщина лише розпочинає шлях до інклюзії у робочому просторі:
“Наразі в Україні тільки зароджуються невеликі пілотні проєкти з працевлаштування аутистів, які поки ще повільно розповсюджуються у 2-х напрямках – створення бізнесу з нуля та робота за наймом в наявних компаніях. Перший варіант підходить для аутистів, які потребують постійної підтримки – вони не можуть адаптуватися в колективі і бізнес не готовий поки що наймати таких людей. Тому такі проєкти створюють здебільшого батьки або ж батьківські організації. Другий варіант – це світова практика. Дуже важливо мати чіткі закони з працевлаштування людей з інвалідністю. В Україні вже є компанії, які готові наймати аутистів. Але у нас поки відсутній дуже важливий сервіс – це підготовка людей з РАС до працевлаштування”.
Проблеми та шляхи розв’язання питань, пов’язаних з працевлаштуванням людей з особливими потребами схожі у всіх країнах. Але проєкти та компанії, спрямовані на запровадження гнучкості щодо індивідуальних потреб особистості, більш успішні, адже зміни та адаптація йдуть на користь всьому колективу, а не лише людям з РАС. Звичайно, існують і проблеми: дискримінація, соціальна боротьба, відсутність знань про розлад, недостатня підтримка урядів тощо. Проте формування інституцій, які б виконували посередницьку роль між компаніями та працівниками з аутизмом – це шлях вирішення більшості з них.
На жаль, вітчизняний ринок праці все ще не має таких необхідних посередників між роботодавцями та аутистами, який би навчав та консультував обидві сторони. Адже найняти аутиста з відсутністю знань про розлад – страшно і незрозуміло. Те саме відчувають і люди з РАС, адже робота та дорослий колектив дуже сильно відрізняються від навчальних закладів – школи чи, наприклад, коледжу. Тому важлива підтримка як роботодавців, так і шукачів роботи, створення певної інклюзивної культури аби відчувати себе впевнено та мотивовано.