«Урядовий кур’єр» з’ясовував, хто краще забезпечує інвалідів засобами реабілітації — державні чи приватні підприємства
Нині Україну навряд чи можна назвати комфортною для осіб з обмеженими можливостями, інвалідністю. Проблема протезування, забезпечення таких людей технічними та іншими засобами реабілітації в нас актуальна як ніколи раніше через війну і певну кількість поранених внаслідок участі у бойових діях. Суспільство, хоч і досить повільно, вчиться толерантності й гідного ставлення до таких людей, забезпечуючи їм безперешкодний доступ до різних закладів. Проте найголовнішою проблемою залишається забезпечення сучасними протезами та засобами розширення можливостей людей, які цього потребують.
Що відбувається в цій галузі, «Урядовий кур’єр» аналізував, побувавши в Черкаському протезно-ортопедичному цеху та в обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Ветеран-афганець Олег Остапенко випробовує тренажери в кімнаті реабілітації й ділиться враженнями з лікарем Григорієм Гриценком. Фото надав автор
І ми не в тім’я биті
Черкаський протезно-ортопедичний цех — підрозділ Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, який уже майже 50 років обслуговує людей з обмеженими фізичними можливостями. А таких тільки на Черкащині понад 100 тисяч, і рік у рік їхня кількість збільшується на 1—5%. Цими днями тут облаштували й відкрили кімнату реабілітації.
Звертаються сюди по послуги дорослі й діти, яким необхідні протези верхніх і нижніх кінцівок, ортези — пристрої для відновлення порушеної функції суглобів, хребта (шини, бандажі, стремена, корсети, ортопедичне взуття й інше).
Підхід до кожного замовника, розповідають працівники цеху, індивідуальний. Щоб допомогти людині повноцінно рухатися, тобто повноцінно жити, тут намагаються врахувати не тільки фізичні особливості, а й індивідуальні потреби кожного. У процесі примірки майстри дотягують кожен виріб, щоб було зручно ним користуватися. Не все й не завжди, на жаль, виходить одразу. Але тут, стверджують лікарі, дорога із зустрічним рухом. Останнім часом, зауважує майстер протезно-ортопедичного цеху Сергій Дегтярьов, дуже виручають закордонні технології та сучасні матеріали. Приміром, колінні механізми застосовують і вітчизняного виробництва, і з Німеччини, Японії та Кореї — такий протез обходиться в майже 115 тисяч гривень. Інваліди одержують усі вироби безплатно через управління соціального захисту.
Як згадує лікар ветеран підприємства Григорій Гриценко, протезували якось одного воїна-афганця без обох ніг. Хлопець переживав важку депресію. Щоб полегшити його моральні страждання, привезли до нього такого самого інваліда (йому поїзд відрізав ноги), але той не втратив життєрадісності, цьому сприяло і вдале протезування, яке забезпечили черкаські майстри. Спілкування було корисним, колишній воїн позбувся депресії, але протези вирішив виготовити в Америці. Одначе ходити на них не зміг. Німецькі, запропоновані в Черкасах, виявилися набагато кращими. Місцеві майстри, щоправда, їх ретельно підігнали, а потім самі зробили нові, ще кращі, якими замовник задоволений.
Нині цех виготовляє щомісяця по 20—30 протезів, 10—12 ортезів, 10—15 корсетів, 100—160 пар взуття, 30—40 ортопедичних устілок. Взуття шиють тільки шкіряне та замшеве. Прагнуть впроваджувати нові моделі, сучасний дизайн, враховувати побажання клієнтів. Однак це не завжди просто. Щоб впровадити деякі нові моделі, потрібна сучасна техніка, приміром колонкова машинка, адже на тій, яка є, вигнуті, фігурні деталі з’єднувати надзвичайно важко. А ще, поділилася мрією складальниця верху взуття Оксана Волкова, потрібна двоголкова машинка, за допомогою якої можна було б оздоблювати вироби декоративним швом.
Особлива ж, можна сказати, ювелірна робота — з дитячим взуттям. Мами, на жаль, часто підбирають для своїх діток так зване ортопедичне взуття масового пошиву, зокрема польське, бо воно зовні гарне, кольорове, оздоблене всілякими бантиками. Але як зауважує майстер Ігор Заєць, якщо хочете, щоб ніжка дитини стала здоровою, купуйте взуття, виготовлене на індивідуальне замовлення. Адже під час його виробництва враховували всі індивідуальні особливості дитини.
Коли конкуренти в різних умовах
Є у забезпеченні протезно-ортопедичною продукцією й інші проблеми. Директор Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Ольга Хоменко називає деякі з них. На її думку, механізм забезпечення засобами реабілітації нині недосконалий: — На протезування й інші засоби фізичної реабілітації осіб з інвалідністю торік через наше відділення пройшло майже 40 мільйонів гривень. Ці державні гроші пішли на оплату протезно-ортопедичних виробів — за середніми встановленими цінами і на казенні підприємства, і на приватні. З одного боку, нібито немає значення, куди пішли гроші, головне — щоб інвалід одержав той засіб, який допоможе йому фізично й морально. А з іншого — приватний бізнес знаходить всілякі лазівки, як зменшити затрати на виготовлення продукції, часто на шкоду її якості. Приміром, звернувся до нас інвалід, який через органи соцзахисту придбав у приватної фірми так зване ортопедичне взуття, виготовлене на взуттєвій фабриці одного з обласних центрів. Виявилося, місцевий підприємець, закупивши для продажу звичайні черевики, лише вставив у них китайські ортопедичні устілки різної товщини і продав взуття як ортопедичне за ціною до трьох тисяч гривень. Чи буде корисним таке взуття?
І лікарі, за словами Ольги Хоменко, в такому бізнесі працюють, як правило, за сумісництвом. Це означає незручні графіки прийому — після основної роботи лікаря пацієнти йдуть просто в комунальні лікарні й поліклініки, де працює ортопед чи протезист від фірми. Приватник може зменшувати свої затрати за рахунок того, що не бере на себе обов’язкову для казенного цеху перепідготовку медперсоналу, адже шестимісячні курси щоп’ять років для працівників виливаються в чималу суму. Ось і виходить, що конкуренція державних і приватних виробників відбувається не в однакових умовах. Очевидно, вплинути на ситуацію могло б Мінсоцполітики, бо саме це міністерство і видає ліцензію приватникам.
А направлення людини по протез чи взуття на те чи інше підприємство також залишене на розсуд працівника соцзахисту, адже права контролю, наскільки відповідає продукція запитам, зауважує Ольга Миколаївна, у відділення Фонду соціального захисту інвалідів немає. Хоч недавно одержали право працювати в централізованому банку даних із проблем інвалідності, тепер принаймні бачитимемо, на які підприємства надходять замовлення.
Пригнічує людей і бюрократична процедура закупівлі виробів державним коштом. Перш ніж взуєш безплатні ортопедичні туфлі, треба пройти медогляд, ЛКК, МСЕК — комісія розпише індивідуальну програму реабілітації, де зазначить, які засоби потрібні інвалідові. З нею треба йти в орган соцзахисту, взяти направлення в цех. Далі — укладення тристороннього договору на виготовлення продукції (управління соцзахисту, підприємства-виробника й людини з інвалідністю). Нарешті починають виготовляти взуття.
Багато хто, як свідчить практика, не хоче проходити всю цю бюрократичну процедуру. Далеко не всі знають свої права, відчувається нестача інформації про засоби реабілітації. Дехто, попри матеріальну скруту, купує продукцію черкаського цеху за власні кошти, хоч її собівартість висока: наприклад, ціна пари взуття — 2,5—2,7 тисячі гривень.
Директора цеху Анатолія Тімона також дуже турбує, що казенні й приватні підприємства поставлено не в однакові умови. Користуючись тим, що держава дає за спеціальну продукцію добру ціну, приватники роблять бізнес: купив-перепродав. Від цього, зрозуміло, страждає якість послуг та виробів.
Керівник переконаний, що держава не повинна випускати зі своїх рук протезно-ортопедичну галузь. Подібні до черкаського цеху підприємства переживають нині певні труднощі. Нещодавно частина колективу пішла у приватний бізнес, а перед тим роботу цеху було майже паралізовано. У кращі для себе часи колектив налічував 97 осіб, тепер — 23. Добре, що тут ще залишаються досвідчені фахівці, які можуть задовольняти потреби людей, адже велику роль відіграє й лікарське вміння, і конструкторська майстерність та винахідливість. Тому фахівцям під силу завдання будь-якої складності. Завдяки поліпшенню фінансування останнім часом підприємство поступово зміцнює позиції.
Цього року особи з інвалідністю лише з Черкащини замовили через управління соцзахисту у протезно-ортопедичному цеху виробів більш як на 3 мільйони гривень. Надходять замовлення і з інших областей. Цех поповнюється новими практичними тренажерами. Поряд із новою кімнатою реабілітації мають намір облаштувати палату для тих, кому необхідно певний час під наглядом лікаря потренуватися.
ОФІЦІЙНО
Гарантії підкріплено законом
Соціальні гарантії щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Стаття 7 цього закону передбачає, що медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) та лікарсько-консультативна комісія (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу складає (коригує) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначають реабілітаційні заходи і строки їх виконання, здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №238 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні засоби передбачено адресний підхід до забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб зазначених категорій; новий механізм фінансування такого забезпечення за принципом «гроші ходять за людиною»; виплату компенсації вартості за самостійно придбані засоби реабілітації, а також інші нововведення.
Для реалізації цієї постанови Мінсоцполітики видало наказ від 12.04.2018 №506 «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту», яким затверджено типові форми договорів для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.
Роман Кирей