Найбільша мрія — ходити: у Львові проходить реабілітацію мешканка Чорнобаївки (ВІДЕО)

У центрі “Superhumans” проходить реабілітацію та вчиться ходити на протезі Юлія Григор’єва з Чорнобаївки, що поблизу Херсона. Жінка не виїжджала з рідного села навіть під час окупації. Травми ніг отримала вже в листопаді 2023 року внаслідок російського обстрілу. Одну ногу їй довелось ампутувати, а другу лікарям вдалося зберегти.

Більше про історію жінки дізнавалося Суспільне.

Юлії Григор’євій — 35 років. У листопаді 2023 року жінка потрапила під російський обстріл у Чорнобаївці. Тоді, за даними обласної військової адміністрації, загинуло троє людей. Юлія була серед тих, хто отримав поранення та вижив. У той час вона перебувала на подвір’ї свого будинку.

“Тут зашелестіло, зашуміло, впало біля мене — і все. Так сталося, що я все пам’ятала, я була при тямі. Я викликала сама собі “швидку” ще. Мені дуже помогли в той момент наші хлопці військові, які проїжджали. Можна сказати, що це були мої перші рятівники. Вони мені перев’язали ноги і я дочекалась “швидку”, — каже Юлія Григор’єва.

Юлія Григор’єва опановує протез. Фото: Ірина Мочульська/Суспільне Львів

Опісля жінці провели понад 10 операцій у Херсоні та Миколаєві. Одну поранену ногу згодом довелось ампутувати. Зараз мешканка Чорнобаївки перебуває у Львові на реабілітації. Минулого тижня вона вперше стала на протез. Такий вид ампутації як у Юлії називається високим, і в таких випадках є певні складнощі під час того, як людина стає на протез, розповідає фізичний терапевт Нестор Бабський.

“У людей із ампутацією вище коліна збільшується енергозатратність, тобто щоб пройтися, наприклад, 20 метрів, їй потрібно потратити в два рази більше енергії, ніж людині без ампутації. Динаміка позитивна, Юлія вже ходить сама, з двома милицями добре пройшла шестихвилинний тест і дуже видно прогрес”, — говорить Нестор Бабський.

Окрім фізичної реабілітації, у Юлії в розкладі є і заняття із арттерапії.

Юлія на занятті з арттерапії. Фото: Ірина Мочульська/Суспільне Львів

Жінка каже, має одну найбільшу мрію.

“Ідемо поступово до мети – будемо ходити”, — додає пацієнтка центру.

Наталія Карнаух, Ірина Мочульська