“Такий самий чоловік на кріслі колісному”. Шахтар з Донеччини з травмою спинного мозку вчиться допомагати іншим (ФОТО)

Іван Батрак з Покровська отримав травму, опинившись під завалами даху будинку, в який влучила російська ракета. Колаж: Суспільне Донбас

Житель Покровська Іван Батрак Донецької області отримав інвалідність унаслідок обстрілу міста понад рік тому. Нині він у Львові вчиться на інструктора, щоб допомагати людям, які так само, через ураження спинного мозку, пересуваються на кріслі колісному.

Хто підтримав чоловіка та чому метод “рівний рівному” вважається найбільш ефективним для освоєння навичок до незалежного від сторонніх життя — у матеріалі Суспільного Донбас.

Іван Батрак працював шахтарем на гірничому підприємстві “Покровське” Донецької області. У результаті обстрілу Покровська з боку армії РФ чоловік отримав мінно-вибухову травму спинного мозку.

Це сталося 15 лютого 2023 року, тоді російська ракета влучила у п’ятиповерхівку.

У лікарні Дніпра Івана прооперували, потім він проходив реабілітацію у Львові у супроводі інструкторів “Групи активної реабілітації”, розповідає переселенець з Донеччини.

Табір активної реабілітації — організаційна гра. Фото: надала Катерина Бурич

“Інструктори працювали у лікарні, де я лежав, там ми познайомилися. Вони зі мною займалися, навчали мене. Потім я був у таборі активної реабілітації — там були заняття в басейні, вчили техніки їзди на кріслі колісному — це і баланс, і спуск зі сходів”, — ділиться чоловік.

“Травми спинного мозку різні, натомість мета таких занять — щоб людина не лежала у ліжку й не чекала, коли одужає. Треба вчитися самостійності: одягатися, пересідати з крісла на диван чи унітаз, аби людина вміла обслуговуватися без сторонньої допомоги”.

Вправи з м’ячем у таборі активної реабілітації. Фото: надала Катерина Бурич

Інструктор-переселенець ділиться навичками з іншими

Нині Іван приєднався до команди громадської організації “Група активної реабілітації”. Він навчається на інструктора та вже має власних підопічних — це військові, які отримали травми унаслідок бойових дій.

“Я відвідую військовий шпиталь, ділюся своїми навичками з тими, хто має подібні травми за принципом рівний рівному. Коли я лежав у лікарні, до мене приходив фізіотерапевт і розказував, як з підлоги сісти у крісло. Я не міг второпати, кажу: як я це маю зробити, коли в мене пів тіла не працює, на одних руках? Аж поки не приїхав такий самий чоловік на кріслі колісному й не показав, як він то робить”, — згадує Іван Батрак.

Практичне заняття з пацієнтами. Фото: надала Катерина Бурич

Як розповідає представниця всеукраїнської громадської організації “Група активної реабілітації” Катерина Бурич, Іван залучений до програми “Перший контакт”.

“Такі лідери власним прикладом надихають людей, показують, діляться лайфхаками та інформацією про травму, своїм досвідом. Інформація від інструкторів, що мають схожі проблеми, сприймається краще”, — зазначає Бурич.

Від жовтня 2022 року програма реалізовувалася в чотирьох регіонах — це Львів, Київ, Івано-Франківськ, Рівне. Нині вже розширилася до восьми команд.

“Ще створені команди у Вінниці, Луцьку, Тернополі, Дніпрі. Всі вони діють у межах укладених меморандумів про співпрацю з медичними закладами. Мета програми “Перший контакт” — виявити людину після травми та надати їй всебічну інформаційну підтримку, мотивувати до занять фізичними вправами, закласти підґрунтя для максимальної незалежності та самостійності в подальшому житті”, — розповідає Катерина.

Естафета на кріслах колісних, локація на КУРАЖі. Фото: надала Катерина Бурич

Вона також зазначає, що за час дії програми її учасниками стали понад 300 людей з ураженням спинного мозку, ще 632 — отримали дистанційні консультації.

“Рівний рівному”: шлях від пацієнта до інструктора

Загалом в програмі двадцять інструкторів. Головні критерії, за якими вони були обрані в команду — це готовність ділитися досвідом життя з травмою та навчатися, пояснює членкиня правління організації “Група активної реабілітації”, координаторка програми “Перший контакт” Тетяна Фоміна.

“Іван, наприклад, був шахтарем — спускався в забій і виконував фізичну роботу. Зрозуміло, що після отримання травми та інвалідності, продовжувати таку діяльність неможливо. Коли ми говорили з ним, а щоб ти далі робив — будеш може здобувати іншу професію — і запропонували пройти курс та стати інструктором “Першого контакту”. Він погодився допомагати людям, які опинилися в схожій ситуації, і зараз стажується — це ще й велика психологічна робота над собою”, — зауважує Тетяна.

Іван Батрак під час навчання на барбера. Фото: надала Катерина Бурич

“Це гра в довгу, бо виклики перед Україною є значними через велику кількість поранених та травмованих у наслідок бойових дій — військових і цивільних”.

Серед інструкторів є успішні лекторки, швачки, журналісти, які мають різний рівень навичок, зазначає Фоміна. Усі вони постійно навчаються та вдосконалюються. Така робота оплачується.

Навчання інструкторів “Першого контакту”. Фото: надала Катерина Бурич

“Ми завжди шукаємо фінансування на цю роботу. Забезпечуємо інструкторів оплатою роботи, а також компенсуємо їм витрати на пальне для доїзду. Людині важко довго цим займатися на волонтерських засадах чи поєднувати з іншою роботою. Ми надаємо інструкторам також психологічну підтримку — допомагаючи іншим, людина має бути в ресурсі сама”, — підкреслює координаторка програми Тетяна Фоміна.

Координаторка програми “Перший контакт”, членкиня правління Тетяна Фоміна (стоїть) з колегами. Фото: надала Катерина Бурич

Хто і як може долучитися до програми

• Переважна більшість людей із травмами приєднуються до програми за рекомендацією медиків у лікарні.
• Для отримання консультації можна заповнити анкету.
• Діє програма супроводу людини з інвалідністю після реабілітації та підтримки її родини.

Тетяна Фоміна у таборі виступає асистентом з навчання техніки їзди на кріслі колісному. Фото: надала Катерина Бурич

“Баз для активної реабілітації в Україні немає. Ми багато шукали — табори, санаторії немедичного спрямування, де можна було б заселити людей в кріслах колісних і мати можливість спокійно жити, пересуватись та проводити інтенсиви — то таких не існує. А готелі чи бази відпочинку не пристосовані для людей з інвалідністю або мають один-два такі номери. Ми змушені проводити заняття за коротшою програмою та для меншої кількості людей. А через війну таких людей тільки більшає”, — зазначила координаторка програми “Перший контакт” Тетяна Фоміна.

Лія Русик