Професійна адаптація людей з інвалідністю: змінам у соціумі допоможе дослідження, яке провели луганці

Якщо раніше поняття безбар’єрності було на слуху більше у вузьких колах, останнім часом це питання набуло широкого розголосу. Вже з цього року в Україні почала реалізовуватися Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору, ініційована першою леді країни Оленою Зеленською. І безбар’єрність, відповідно до цієї стратегії, це не лише про фізичну доступність, а взагалі – про необмежені рівні можливості для кожного. Зокрема – і в професійній сфері. Саме про трудову та професійну складову реабілітації осіб з інвалідністю говорили на круглому столі, що відбувся нещодавно в Сєвєродонецьку

Евеліна Богданова

Уперше за багато років

Під час заходу, організатором якого виступила Громадська спілка «Луганська Асоціація організацій осіб з інвалідністю» (ЛАООІ), було презентовано результати дослідження «Програма сприяння соціальній, трудовій та професійній реабілітації осіб з інвалідністю», підготовленого у вересні-жовтні 2021 року за фінансової підтримки Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

До обговорення надважливого питання долучилися члени Громадської спілки ЛАООІ на чолі з її головою – Миколою Надулічним; представники Луганської облдержадміністрації: очільник області Сергій Гайдай та директорка Департаменту соціального захисту населення Елеонора Поліщук; спеціалістка з питань соціальної єдності Програми ООН #UNRPP із відновлення та розбудови миру Ганна Борова; голова Центру прикладних досліджень Андрій Каракуц, представники Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Вікторія Чернявська та Марина Лиманська, директор Луганського обласного центру зайнятості населення Сергій Болотський, начальник ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області Ольга Шарунова та інші.

На початку заходу до присутніх звернувся голова Луганської облдержадміністрації.

– Останнім часом ми, мабуть, уперше за багато років починаємо настільки глибоко аналізувати всю структуру та систему доступності й безбар’єрності. І навіть те, що вже вдалося зробити, – це лише невеличкий пласт, бо попереду дуже багато роботи, – зазначив Сергій Гайдай. – І все вдасться, бо в цій залі зібралися сильні, незламні, амбітні та активні люди. Знаю безліч людей, що не мають фізичних обмежень, але у повсякденному житті вони опускають руки перед проблемами, а тут я бачу людей, які, незважаючи на власні певні обмеження, планують змінювати життя навколо себе – у своєму населеному пункті, своїй області та всій країні.

Елеонора Поліщук зі свого боку додала, що для успішної реалізації будь-якої ідеї потрібна якісна співпраця всіх задіяних органів і структур.

– Є потужні громадські організації, є міжнародні партнери, які створюють усі ці програми, підтримують, супроводжують, – зазначила вона. – І цей проєкт дуже важливий для нас, бо ми прагнемо, щоб кожен мешканець Луганщини мав можливість отримати соціальні послуги, професію і знайти оплачувану роботу, адже в нашій області проживає, ні багато ні мало – понад 30 тисяч осіб з інвалідністю.

Змінотворці готові до дій, але щоб реально досягти мети, потрібно починати з окреслення сьогоднішніх проблем, виокремлення першочергових з них. Саме тут на допомогу приходить дослідження.

Про що говорять результати

Як повідомила начальниця відділу Сєвєродонецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Вікторія Чернявська, Фонд цьогоріч провів конкурс із визначення програм (проєктів, заходів), розроблених громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю, для виконання яких із державного бюджету надавалася фінансова підтримка. На його реалізацію передбачалися кошти в сумі 2,4 млн грн. ГС «ЛАООІ» – стала одним з його переможців.

Далі протягом двох місяців проводилися заходи з дослідження питання соціальної, трудової та професійної реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю в Україні.

Чому саме це питання є надважливим, пояснив Микола Надулічний:

– Якщо людина отримала якісну освіту і може працювати не лише онлайн, але й офлайн, вона стає конкурентоспроможною на ринку праці, а головне – людина соціалізується і власним прикладом демонструє, що жити звичайним нормальним життям можна, незважаючи на якісь вади.

У межах кабінетного дослідження був проведений експертний аналіз вітчизняних нормативно-правових документів; програм, статистичних даних щодо реалізації державної політики у галузі соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю, був здійснений аналіз міжнародного досвіду відповідної тематики.

За його результатами були сформульовані експертні висновки та рекомендації, які можуть бути використані для напрацювання програми сприяння соціальній, трудовій та професійній реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю в Україні. Серед таких рекомендацій – покращення доступності транспорту та транспортної інфраструктури для більшої мобільності та присутності людей з інвалідністю в соціумі, а також створення умов мотивації, а не покарань для бізнесу з метою його зацікавленості в працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Окремим великим пластом роботи стало соціологічне дослідження, яке включало в себе всеукраїнське анкетне опитування цільової аудиторії у кількості понад 3 тисячі осіб з І, ІІ, ІІІ групами інвалідності; фокус-групове опитування у 14 областях України та в м. Київ; 30 індивідуальних інтерв’ю з представниками бізнесу, які працевлаштовують осіб з інвалідністю.

– Серед опитаних у межах фокус-груп респондентів близько чверті відповіли, що наразі не працюють, – констатує Микола Надулічний. – Через різні причини: неможливість знайти роботу з огляду на статус особи з інвалідністю, відсутність мотивації або бажання пошуку роботи загалом, відсутність досвіду або відповідної кваліфікації, незадоволення умовами роботи та її доступністю.

Серед працевлаштованих осіб поширена неофіційна робота, зокрема – онлайн (фрілансер, диспетчер, консультант, викладач тощо). Офіційно працевлаштовані особи з інвалідністю, які в цілому задоволені своїм графіком і умовами на робочих місцях, часто обіймають посади у громадських організаціях (наприклад, які опікуються питаннями вразливих груп населення), або ж у державних установах. Але, як демонструють результати дослідження, навіть за умов наявності формального факту працевлаштування, трудова реабілітація відбувається не завжди.

– Разом із тим не можна виокремлювати питання професійної інтеграції осіб з інвалідністю із загального кола проблемних питань, воно системне і комплексне, – відзначає Микола Надулічний. – Наприклад, зрозуміло, що будь-яка професійна діяльність починається з освіти. А вона у повноцінному вигляді недоступна для людей з інвалідністю, лише зараз стає інклюзивною і стикається з численними перешкодами.

Через це формується «замкнене коло» – особа з інвалідністю не має змоги повноцінно скласти ЗНО, вступити до ВНЗ, навчатися за обраним фахом, здобувати необхідну кваліфікацію і бути конкурентним на ринку праці.

– Впливає на здобуття навчання і пошук роботи й загальна проблема з доступністю транспорту та транспортної інфраструктури для осіб з інвалідністю, які через це не мають змоги швидко дістатися до місця навчання, співбесіди, офісних приміщень чи адмінбудівель, – наголошує пан Микола. – Це підтверджується результатами дослідження.

Попереду ще багато роботи

Серед інших проблемних питань зазначаються відсутність належного рівня комунікації і роз’яснення людям з інвалідністю інформації про можливості професійної реабілітації; відсутність презентації людей з інвалідністю в публічному просторі як гарних спеціалістів, що можуть обіймати різні посади.

Не менш важливим є питання спілкування. Для людей з інвалідністю воно дуже важливе не лише через пошук роботи, а й через бажання вийти зі звичного середовища, змінити образ життя, обмінятися досвідом з іншими, отримати нові знайомства і враження.

– Потрібно, щоб людина могла без великих проблем потрапити в лікарню, магазин, театр, да взагалі неважливо куди. Свобода і доступність потрібна кожному, – висловлює думку Наталія Олійник, спортсменка, олімпійська чемпіонка з Попасної. – А коли натикаєшся на купу бар’єрів у вигляді сходинок, вузьких проходів у залізничних вагонах чи ще чогось подібного, буває дуже прикро. Не всяка людина з інвалідністю зі своєю пенсією може замовити собі таксі, іноді вона навіть не може й сісти в нього. Хотілося б, щоб були автобуси з підйомниками. Я їздила в Дубаї і можу порівнювати ставлення до людей з інвалідністю там і тут. Я не можу сказати, що у нас взагалі все погано – позитивні зрушення є, але роботи попереду ще більше.

За результатами проведеного дослідження, як зазначає Микола Надулічний, сформована збірка з усіма матеріалами, підсумками, рекомендаціями і корисними посиланнями як для центральних органів виконавчої влади, так і для людей з інвалідністю та громадських організацій, які опікуються тематикою соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю в Україні.

А 24 листопада «Програму сприяння соціальній, трудовій та професійній реабілітації осіб з інвалідністю» Громадська спілка ЛАООІ представила і в столиці – у пресцентрі «Укрінформу» – досвід Луганщини цікавий всій Україні.