У закладі, якому виповнилося 15 років, тепло та затишно, присутня атмосфера свята. Приміщення є немаленьким, але всюди чути гомін і дитячий сміх. Йдучи до центру бачимо розмальовані фарбами вікна, заходячи – гарно складені іграшки. Довгий коридор веде до святково прибраного актового залу, де і відбулося свято.
Його розпочали двоє приємних ведучих у вишуканих українських костюмах. Висловивши слова привітання, вони запропонували глядачам переглянути відео-презентацію, яка вміщала в себе щирі фотографії вихованців центру.
Після натхненного перегляду усіх запросили оцінити талант Юлії Шаломанової. Жінка захоплюється малюванням на піску. Цього разу вона показувала казку «Колобок», яку переглянули діти та батьки. До слова, дитина Юлії також займається з дітками у реабілітаційному центрі.
Наступними дивували присутніх діти з групи «Сонечко». Незважаючи на те, що малеча у візочках, вони разом зі своїми педагогами показали чуттєвий танок. А радісний сміх дітвори додавав настрою виступу.
Не обійшлось на святі і без віршів. Хлопчик і дівчинка з групи цілодобового перебування розповіли свої історії, після яких отримали гучні оплески глядачів.
Талановиті мами із своїми синами з групи «Метелик» вражали красивим вальсом. У хлопчиків є вади, але поряд із своїми красунями-мамами вони виглядали на висоті. Юнаки старанно виконували всі рухи в такт музиці, а мами кружляли з посмішками на обличчі. Синій колір суконь у мам і метеликів у хлопців робив танок ще більш витонченим і граційним. Душевний танець про любов батьків і дітей розчулив глядачів. У декого на очах можна було побачити сльози.
Раз за разом сцена приймала нових людей, які створювали родинне свято.
Одним з найвеселіших виступів можна вважати інсценізацію казки «Ріпка». Спостерігаючи за діями акторів, глядачі не могли не сміятись. Оновлені казкові герої довго й смішно старались, але все ж таки витягнули ріпку.
Ще один таночок парами виконали мами із маленькими синочками. Глядачі захоплено спостерігали за взаємодією пар на сцені.
На цьому таланти не закінчились: мама хлопчика Богдана поділилась своїм захопленням, виготовленням ляльок-мотанок. Жінка розповіла, що натхнення на нову справу вона почерпнула саме у дитячому центрі. Разом з синочком вони роблять різноманітні іграшки, які, крім того, виконують роль оберега в будинку. Жінка презентувала свої вироби глядачам. Окрім звичайних ляльок, у колекції були присутні снігова королева і циганка.
Мотанка у циганському пишному платті тонко натякала на наступний виступ. Батьки діток затанцювали гарячу циганочку. Як професійні танцюристи вони запалили сцену й очі глядачів. За насичений танець присутні подякували жінкам гучними оваціями.
Багато талантів, чи не так? Але ніяке свято не обходиться без пісень, вони лунали і в центрі соціальної реабілітації. Тонкими й ніжними голосами жінки заспівали пісні про Україну. А в останньому виступі співав весь колектив центру.
Насамкінець до слова запросили керівника центру Олександра Стельмащука. Він щиро привітав присутніх зі святом та побажав усім терпіння, наснаги, сили і здоров’я.
«Наш заклад розпочинав свою роботу як міська установа, та з Божою допомогою ми тепер є обласним. Звичайно, не всі роки були легкими, траплялись злети і падіння, розчарування й успіхи. Але плани на майбутнє будувались і вони здійснились.
Приємно відзначити, що за 15 років сформувався колектив, на який можна покластись. Зібрались справжні професіонали і вони працюють тут не просто так, у наш заклад не потрапляють випадкові люди – вони тут за покликом серця. Також, приємно що на заході є ті люди, які були тут на початках формування нашого центру.
Вони своїм досвідом, своїми вміннями виховали сильну плеяду спеціалістів, яких сьогодні по праву можна назвати майстрами своєї справи. Дуже радий, що відгукнулись усі наші батьки. Прекрасно одягнені, в святковому настрої, відчувається що це єдиний колектив людей-однодумців», – сказав Олександр Стельмащук.
Відзначення п’ятнадцятиріччя центру пройшло надзвичайно тепло і по-домашньому. Батьки зробили для гостей та діток справжнє родинне свято. Заклад об’єднав сім’ї, що зіткнулись зі схожими проблемами, в одну родину.
Марія Вавринюк