Ви вірите, що дива існують? Звягелянка Олена Котюк не лише вірить, а й сама є дивом. Упродовж своїх 26-ти років вона щодня доводить, що сила духу, витримка і сміливість дають очікуваний результат навіть тоді, коли це здається неможливим.

Олександра Залевська 30 років тому отримала важку травму і відтоді пересувається на «візочку» — так вона його лагідно називає. Попри всі складнощі, жінка ніколи не опускала руки, втілювала свої цілі, шукала роботу і надихала інших на хороші справи.

У графіці української художниці з Волині Валентини Протопоп, як відзначила одна дослідниця, удень з вогнем не знайдеш гострих кутів і карколомних ліній, натомість погляд споглядача її робіт неквапно пливе м’якими хвильками рідних пейзажів, натюрмортів, жанрових сценок, героями яких є гуси, курчата, коні, вівці або й… опеньки на старезному пні… І не помічаєш штрихів…

Житель Білоконівки Олег Охріменко, попри інвалідність, знаходить у цьому житті місце для радості. Не так давно товариш змайстрував йому «швидкісний» інвалідний візок і Олег залюбки долає на ньому по чотири кілометри до сусідньої Чорбівки. А влітку чоловік їздив на футбольні матчі.

У 38 років киянин Микола Подрезан потрапив в автокатастрофу в Естонії, отримав травму хребта і опинився в інвалідному візку.

Тепер йому 65, він побував у 62 країнах світу (з них у 56 – на візку), проїхав шість континентів, подолавши в подорожах літаками, потягами…

Раїса Панасюк залишила по собі конкретні справи та успішні проекти, що й надалі формуватимуть толерантну Україну.

«Коли я дивлюся на своє життя збоку, то не вірю, що все це відбулося і продовжує відбуватися зі мною, бо я насправді була дівчинкою із села…