Свято для дітей з порушенням слуху влаштували на честь 9-ої річниці з дня створення Кохлеарного імпланту. Попри негоду, на малечу чекали подарунки, розваги з аніматорами, майстер-класи від волонтерів, а також аквагрим й фотосесія. Батьки ж нечуючих діток мали змогу поспілкуватися та отримати консультації фахівців.
Горщики, тарілочки, кухлі, фігурки тварин, глиняні композиції – чого лишень не побачиш у гончарній майстерні Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, що в Городку. З глини тут творять чудеса. На думку фахівців-реабілітологів, ліпити з глини може кожен. Будь-яка людина здатна скачати кульку, розплющити її пальцями, створити скульптуру.
У Києві працює особлива майстерня “ТАК” для молоді з інвалідністю.
“В основі будь-якої справи, для того щоб вона вдалася, має лежати особиста історія, — каже засновниця і головна кураторка студії “ТАК” Юлія Федорова.
Новоград-Волинський. Візит новоградських дітей з інвалідністю та їх батьків у Німеччину, на запрошення благодійної німецької ГО, став не лише першою поїздкою за кордон, але й стимулом — діяти, аби змінити ставлення до інвалідів у своїй країні, своєму місті. І якщо дехто, побачивши, як допомагає держава німецьким громадянам із вадами здоров’я інтегруватися…
Волинь. Як люди, які мають інвалідність по зору, долають щоденні труднощі? Члени обласної організації Українського товариства сліпих розповіли, наскільки комфортно відчувають себе у суспільстві.
Городоччанин Сергій Рогаль з тих людей, які вражають не лише своєю щирістю та життєрадісністю, а й величезним бажанням допомагати іншим.
В Україні люди з важкою формою інвалідності зазвичай є абсолютно не пристосованими до життя – через ставлення суспільства до них. Про це стверджує засновниця громадської організації “Бачити серцем” Олеся Яскевич. Її 11-річний син Матвій з дитинства має інвалідність. Олеся говорить, що швидко усвідомила: за сучасних умов її син не має майбутнього.
Коли мова заходить про інвалідність, навіть розумні й освічені люди часто вживають слова і словосполучення, які зачіпають тих, про кого говорять. NV.UA разом з Кураж Базаром – київським заходом, який допомагає дітям з інвалідністю, – розбираються, як правильно говорити, щоб нікого не образити.
Служба зайнятості, як державна соціальна установа, постійно тримає в полі зору такі категорії населення, як діти з обмеженими можливостями, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, впроваджує в практику профорієнтаційної роботи різноманітні форми і методи, які ставлять за мету соціальну реабілітацію та інтеграцію дітей-інвалідів у суспільство.
Калуш. Людей з фізичними чи розумовими вадами нині називають толерантно – «люди з інвалідністю». Та за толерантною назвою ховається багато умовностей, які українське суспільство долає дуже повільно. Набагато легше сховати проблему, ніж голосно про неї говорити.