1 22 5 207287 1. життя

«Я подивилася в дзеркало і жахнулася»

Історія дівчини, яка дивом вижила після страшної ДТП: аварія зробила її інвалідом, але допомогла знайти коханого чоловіка.

34-річна Євгенія здається людиною, далекою від стереотипів. Вона не носить суконь. Не робить зачісок. Зовсім не користується косметикою. І майже не посміхається.

1 17 PROUD1601 2. життя

Гордість країни: народившись невиліковно хворим, але не здавшись, хлопець став чемпіоном і знайшов кохання

Його життя – неймовірно складна гра. Кожен крок, кожен рух – нестерпний біль. Олександр Гонгальський народився невиліковно хворим. З перших секунд життя недуга поставила хрест на нормальному житті. Але він не здався! Щодня боровся із собою. І зрештою переміг себе, потім чемпіона світу, і знайшов, чого шукав – справжнє кохання.

1 10 PROUD0901 2. життя

Гордість країни: кохання підняло на ноги тяжкохвору на ДЦП жінку

Вона назавжди прикута до інвалідного візка. Він – одинак, який побував за крок від смерті через виробничу травму. Їх об’єднувало одне – небачення сенсу життя. Так було, поки доля їх не познайомила. Кохання зробило неможливе – підняло на ноги тяжкохвору на ДЦП жінку. Любов, яка дозволила двом самотностям знайти сімейне щастя.

1 18 5 1354891326 IMG 4528 2. життя, труднощі

Мова – про оптимізм

Олексій Маковський – людина з особливими потребами з дитинства, інвалід І групи. Через дитячий церебральний параліч життя його відрізняється від життя кожного члена сім’ї, переважної більшості знайомих. Так сталося, що хвороба найбільше вплинула на ноги. Лікувався до 14-ти років, доки можна було…

1 14 1355328317golub2 2. життя, спорту

Інваліда-візочника з-під Харкова спорт перетворив на багаторазового чемпіона світу з пауерліфтингу

Житель Ізюму інвалід-візочник Олександр Голуб – не увінчаний лаврами переможця, хоча цього року він вдруге став чемпіоном світу з бодибілдингу.

Олександр розповів кореспонденту СК, як він живе, тренується, хто його підтримує.

1 19 file1416053 3cfb3ee5 1. життя, людина

«Навчився фіксувати зіниці, щоб люди не бачили, що я незрячий»

Коли тобі чотирнадцять і ти раптом втратив зір, здається, що життя скінчилося або ж втратило сенс. На мріях можна поставити велику жирну крапку. Але це не про нашого героя. Він усе життя долає життєві бар’єри, які інколи не під силу навіть здоровим людям. Олег Панько понад тридцять років пропрацював учителем історії в селі Немовичі, що за десять кілометрів від райцентру Сарни на Рівненщині.

Перейти до вмісту