Обмеженість можливостей. Як відстояти право на свої права?

Більшість громадян ніколи не замислюються над тим, що в Україні поряд з ними живуть люди, які існують дещо в іншому світі, що суттєво відрізняється від світу здорової людини.

Ці люди, на відміну від громадян цивілізованих країн, мають менше можливостей реалізовувати свої права. Деякі з цих людей розчаровані і, на відміну від оптиміста Ніка Вуйчича – людини без рук та ніг, не бачать майбутнього. Нік допомагає людям не розчаровуватись у житті. Але хто допоможе українським інвалідам, які не мають можливості реалізувати і половину прав, на які можуть розраховувати, коли їх, свідомо, перетворили на невидимий прошарок?

Як можна бути невидимою жертвою дискримінації? Хто вони – ті, про кого влада згадує лише на Міжнародний День інвалідів, та ще й вітає їх з цим днем? Що насправді винна їм держава Україна? Про це та інші проблеми говорили на прес-конференції, яка відбулася в редакції Всеукраїнського юридичного online журналу конфліктних правових ситуацій «Конфлікти і закони» і на якій виступили експерти у цій галузі та правозахисники, що опікуються правами людей з обмеженими можливостями.

«На шляху до рівності: вимагаємо гідності для всіх» – назва проекту, який було презентовано під час прес-конференції. Його назва – невипадкова, адже дуже довго і, насамперед, в нашій державі, вважалося, що проблеми людей з обмеженими можливостями – це наслідок «патології», їхніх проблем зі здоров’ям. Насправді ж патологією є ставлення суспільства та державних чиновників до цих людей, їхнє нерозуміння того, що різні люди потребують різних умов, які і зобов’язана створити держава.

Чоловіки, жінки та діти з обмеженими можливостями досі лишаються невидимими в Україні – вони ізольовані від суспільства. Вони не можуть, як Нік, реалізувати свій потенціал, аби приносити користь державі та дарувати іншим людям надію, оскільки українська держава, як правило, ігнорує їх та їхні потреби. У кращому випадку, їм надають «благодійну допомогу», а вони у цей час виступають мовчазними суб’єктами її отримання. Їм відмовляють у праві брати участь у загальній системі середньої освіти, у праві на працю, на самостійне і навіть сімейне життя та вільне пересування. Але чому, коли в інших країнах люди з обмеженими можливостями мають шанс реалізовувати свій потенціал?

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів. Тож вона зобов’язалась її виконувати. Саме тому увага правозахисників та активістів організацій, що об’єднують людей з обмеженими можливостями, повинна бути прикута, перш за все, до правового характеру їхніх проблем. Про це говорила Наталія Алпатьєва, юрист адвокатського об’єднання «Алпатьєва Хіврич та партнери». Зокрема, вона наголосила, що в Україні, незважаючи на ратифікацію Конвенції ООН про права інвалідів, влада не бере на себе зобов’язання її виконувати і інколи юристи змушені навіть у судовому порядку відновлювати права людей з обмеженими можливостями. Проте, з її точки зору, тепер працювати у сфері захисту прав інвалідів стане легше, оскільки виданий підручник «Права людини і обов’язки держави» допомагатиме таким людям не лише знати свої права, а й надасть їм механізм як це правильно робити.

Як зазначив Олег Вострих, керівник Вищої школи професійної політики, презентований проект «На шляху до рівності: вимагаємо гідності для всіх» ставив за мету сформувати у людей з обмеженими можливостями уявлення про принципи та категорії прав людини, ознайомлює їх з основними документами з цього питання, а також, за допомогою проведеного аналізу, показав реальну ситуацію з правами інвалідів в Україні.

Було проведено кропітку і важливу роботу, підсумки якої виклали у підручнику «Права людини і обов’язки держави», що було видано за підтримки фонду Рози Люксембург, Німеччина.

Проект був покликаний не просто поговорити з інвалідами про їхні права, але дати їм можливість зрозуміти, що таке – система прав людини, для чого вона слугує та як користуватися нею для свого практичного захисту.

Обговорення нововиданого підручника викликало жваву дискусію серед запрошених до участі у прес-конференції активістів та людей з обмеженими можливостями. Вони зазначили, що книга буде не лише цікавою для прочитання, але й інформативним посібником для інвалідів, які тепер знатимуть, як правильно відстоювати своє право на право жити вільним і необмеженим життям.

Активісти на прес-конференції зазначали, що дискримінація інвалідів в Україні заснована на тому, що державні ограни та чиновники не беруть до уваги відмінності і потреби людей з обмеженими можливостями. Попри те, що їхнє становище сприймається як формальна рівність, насправді вони позбавлені можливості рівного доступу до тих благ, які мають усі інші. Яскравим прикладом цього є відома ситуація, коли люди на інвалідних візках не можуть потрапити до громадських будівель, тому що вони не обладнані пандусами. Це означає, що ті, хто проектував такі будівлі, ігнорували потреби інвалідів.

Як наголосила Наталія Дульнєва, тренер Вищої школи професійної політики, дискримінація інвалідів виявляється і у вигляді сегрегації – коли дітей-інвалідів систематично відправляють до спеціальних шкіл, ігноруючи їхні запити. А українське законодавство з проблем інвалідів та інвалідності взагалі не базується на принципах прав людини і не акцентує на них увагу.

Учасники прес-конференції довго обговорювали проблеми людей з обмеженими можливостями і шукали механізм подолання стіни байдужості у суспільстві. Усі присутні зійшлися на тому, що якщо держава не хоче втратити легітимність, вона повинна поважати, захищати та реалізовувати права людини. Тому вкрай потрібно змінити законодавство, прийняти та здійснити відповідну державну програму, засновану як на рішеннях авторитетних органів ООН, так і на Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи з цього питання.

У підсумку можна сказати, що реальний євроінтеграційний процес міг би серйозно допомогти вирішити ці проблеми, поставивши їх як під контроль відповідних державних органів, так і під контроль громадянського суспільства. Якщо все зробити правильно, то і в Україні з’являтимуться такі як Нік Вуйчич, які своїм особистим прикладом надихатимуть інших на жагу до життя.

Конфлікти і закони