Громадською організацією «Незламність» проведено дослідження стану дотримання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади вимог законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів в частині виконання нормативу працевлаштування інвалідів
Підставою для проведення такого дослідження стало те, що в переважній більшості апаратів центральних органів виконавчої влади не виконуються нормативи працевлаштування інвалідів.
У найближчій перспективі проблема працевлаштування інвалідів набуватиме, ще більшого загострення, оскільки нинішній стан проведення антитерористичної операції, призводить до того, що багато військовослужбовців та працівників правоохоронних органів отримують каліцтва, пов’язані з виконанням службових обов’язків.
В подальшому держава отримає значну кількість інвалідів, які будуть потребувати відповідної реабілітації та працевлаштування відповідно до медичних показань, адже відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Для інвалідів встановлюються додаткові гарантії, що дозволяють їм бути конкурентоспроможними на ринку праці.
Так, спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закон).
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Однією з гарантій, що дає змогу інвалідам конкурувати на ринку праці є встановлений законодавством норматив працевлаштування інвалідів.
Так, відповідно до частини першої статті 19 Закону підприємствам, установам, організаціям в тому числі і центральні органам виконавчої влади (частина друга статті 1 Закону) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.
Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою зазначеної статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Наразі поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» і розуміється як:
робоче місце інваліда – місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціальне робоче місце інваліда – окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме:
– виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;
– створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
– забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;
– надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;
– звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 20 Закону підприємства, установи, організації де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Тобто у разі не виконання органом виконавчої влади нормативу працевлаштування інвалідів він звільняється від сплати адміністративно-господарських санкцій, оскільки утримується за рахунок державного бюджету.
Метою вищезазначеної зазначеної норми закону є створення робочих місць саме для інвалідів і якщо роботодавець не створює робочі місця такі місця створюються за сприяння держави в особі Фонду соціального захисту інвалідів.
Чанним законодавством України передбаченні інші санкції, що застосовуються до роботодавців які не виконують норматив по працевлаштуванню інвалідів. Так, відповідно до статті 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас дана норма закону в 2013 та 2014 роках до керівників центральних органів виконавчої влади не застосовувалась.
Більше того, Державною інспекцією України з питань праці в 2013 році та в першому півріччі 2014 року не проведено жодної планової перевірки дотримання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у центральних органах виконавчої влади.
А якщо бути більш точним, в Україні взагалі відсутній легітимний порядок здійснення перевірок дотримання вимог статей 19 і 20 Закону. Адже відповідно до частини восьмої статті 19 Закону перевірки підприємств, установ, організацій щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення тобто Державною інспекцією України з питань праці.
Водночас, відповідно до Порядку проведення перевірок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, зазначені перевірки проводяться відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що в Україні є проблема нормативного врегулювання питань здійснення контролю дотримання вимог законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів.
Пасивна позиція уповноважених органів виконавчої влади щодо нормативного врегулювання порушеного питання призвела до того, що майже всіма центральними органами виконавчої влади не виконується норматив працевлаштування інвалідів.
Так проведений ГО «Незламність» аналіз засвідчує такі показники по невиконанню нормативу працевлаштування інвалідів міністерствами (в дужках зазначено відсоткове відношення середньооблікового кількості працюючих інвалідів до середньооблікової кількості штатних працівників, мінімальне відношення повинно складати 4 %):
Міністерство екології та природних ресурсів України – 5 осіб (1,46 %);
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України – 34 особи (1,04%);
Міністерство інфраструктури України – 9 осіб (0,39 %);
Міністерство культури України – 8 осіб (0 %);
Міністерство оборони України – 6 осіб (2,9 %);
Міністерство охорони здоров’я України – 3 особи (2,83%);
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України – 4 особи (2,85 %);
Міністерство соціальної політики України – 5 осіб (2,83 %);
Міністерство юстиції України – 12 осіб (2,16%).
Варто зазначити, що Міністерством освіти і науки, Державною службою фінансового моніторингу, Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації, Державною пробірною службою, Державним комітетом телебачення і радіомовлення, Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України взагалі не подавалися звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів до Фонду соціального захисту інвалідів.
Так, Державна служба фінансового моніторингу повідомила, що в неї відсутні трудові відносини з інвалідами адже вона повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету України, а відтак відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не сплачує та не надає звітів відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції.
Цікавою, з правової точки зору, є позиція Державної ветеринарної та фітосанітарної служби висловлена у листі від 01.03.2014 № 15-8-7/2/18658 у якому зазначене наступне: «Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України – орган державної влади з граничною чисельністю 132 штатні одиниці, з них 130 державних службовців. Прийняття на державну службу здійснюється відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про державну службу» на конкурсній основі.
Отже дія постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» може поширюватись лише на 2 штатні одиниці, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу».
У зв’язку із зазначеним Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України не зареєстрована у Фонді соціального захисту інвалідів, а отже, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів до його відділень не подає».
Вищезазначене та прогалини чинного законодавства не в повній мірі дозволяють інвалідам скористатись конституційним правом на участь у державному управління, адже на відміну від приватних підприємств органи виконавчої влади жодним чином не зацікавлені в працевлаштуванні інвалідів.
За результатами цього дослідження відповідні висновки та пропозиції надіслані до Кабінету Міністрів України.
Зокрема Кабінету Міністрів України пропонується доручити:
1. Керівникам міністерств та інших центральних органів виконавчої влади вжити заходів щодо неухильного виконання вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
2. Міністерству соціальної політики України розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України порядок проведення перевірок за дотриманням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
3. Міністерству соціальної політики України розробити комплекс заходів щодо забезпечення виконання нормативу працевлаштування інвалідів підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів та які звільняються від обов’язку сплати адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу працевлаштування інвалідів.
4. Державній інспекції з питань праці провести інформаційно-роз’яснювальну кампанію з питань правильного застосування норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Дякую за увагу
Голова ГО “Незламність” Роман Гекалюк