В Україні відсутня програма раннього втручання, що довела свою ефективність у провідних країнах світу, і яка попереджає інституалізацію дітей з інвалідністю. Зокрема, це впровадження інклюзії, інакше кажучи, збільшення участі у соціумі, – головного чинника попередження інституалізації. Про це під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі заявила Лариса Самсонова, голова правління ГО «Родина». За її словами, в Україні цей інклюзивний процес ніби й є, але він відбувається хаотично. «Створення центрів денного перебування з дітей з тяжкими порушеннями розвитку, систем підтримки дорослих, денної занятості дорослих, розвиток програм раннього втручання, попереджує наповнення дитячих будинків та інтернатів і навіть поступово призведене до їхнього закриття», – акцентувала вона. В процесі децентралізації органи місцевої влади отримають більше повноважень, тому пані Самсонова радить чиновникам звернути увагу на це питання. Беручи приклад з інших країн, радить створювати соціальні замовлення у громадських організацій, що мають відповідний досвід, на ті послуги для людей з особливими потребами, які не в змозі виконати держава.
За словами Маріанни Онуфрик, експерта з питань соціальної політики Інституту суспільно-економічних досліджень, Україна ще у 2009 році ратифікувала Конвенцію ООН щодо дотримання прав людей з інвалідністю, але рівень її виконання досить низький. «Щодо позитивних моментів, то комітет [що заслуховував звіт України – ред.] зміг виділити у своїх рекомендаціях лише 5, всі вони стосуються внесення змін до законодавства, але всі ми розуміємо, що у випадку України, внесення змін у законодавство не гарантує, що ця політика імплементована і реалізована. А от зауважень і рекомендацій безпосередньо було викладено на 9 сторінках”, – розповіла пані Онуфрик. Серед рекомендацій комітету – запровадження програм раннього втручання та інклюзії. «За статистикою, станом на 1 січень 2015 року, в Україні 120 тисяч дітей шкільного віку з інвалідністю, і лише дві тисячі з них включені в інклюзивні класи. Ще 59 тисяч дітей навчаються у звичайних класах, тобто можна зробити висновок, що близько 60 тисяч дітей з інвалідністю шкільного віку перебувають поза межами загальноосвітньої системи», – навела невтішну статистику експерт. На її думку, реформи у сфері захисту прав людей з інвалідністю найповнішим чином можна було би реалізувати у рамках Національної ради реформ, адже ці питання у компетенції цілої низки міністерств та відомств.
Галина Курило, директор Міжнародної організації із захисту прав людей з інвалідністю DRI Ukraine, розповіла, що цьогоріч був представлений звіт організації щодо роботи в Україні у 2012 – 2015 роках, в рамках міжнародної програми щодо припинення інституалізації дітей з інвалідністю. «Бо інтернати є небезпечним місцем для дитини, навіть діти, які не мають інвалідності, там відбувається їхня інвалідизація. Інтернати завдають непоправної шкоди психологічному здоров’ю», – підкреслила Галина Курило. Отже, в результаті досліджень українських закладів даного типу, задокументовано значні порушення прав людини, заявила директор DRI Ukraine. Передусім, це проблема торгівлі людьми, адже нікому не відомо достеменно скільки дітей перебуває в інтернатах, кожне відомство веде свою статистику. Також серед порушень, пані Курило назвала сексуальну експлуатація, насильство та примусову працю молоді з інвалідністю. «Основна наша рекомендація – це те, що на рівні уряду має бути створений національний план деінституалізації, оскільки це стане тим першим кроком, що формалізує перехід від інституційного догляду до догляду в громаді», – зауважила Галина Курило.
Проте найбільший спротив змінам зустрічається на рівні громад, освітніх установ, каже Наталя Андрєєва, голова правління БО «Школа «Сходинки для дітей з аутизмом». Дітей з раннього віку замість навчати, радять віддавати в інтернати, що їм лише шкодить. Від місцевої влади, повідомила пані Андрєєва, не лише «немає підтримки, а й навіть ставлять підніжку». «На сьогодні ми отримали [документ – ред.], що мушу сказати, стало ударом для нас, що Київська міська адміністрація, нещодавно прийняла нову методику орендної плати, за якою такі організації як наша, прирівнюються до комерційних установ, таких як магазини чи ресторани», – повідомила голова правління благодійного фонду, і додала, що тепер організації перед вибором – чи розвиватися й допомагати дітям з особливими потребами, чи платити непомірні суми.