— Як таке могло статися? — обурюється Людмила Стеценко, дружина інваліда з ампутованою ногою 62-річного Олександра Стеценка з села Чепелів Сновського району. — «Не придатний для керування кріслом колісним з електроприводом», — показує довідку обласного центру медико-соціальної експертизи №2 від 24.05.2016, підписану Світланою Ревко.
У той же час Олександр Стеценко визнаний придатним для керування автомобілем з ручним управлінням. Висновок обласного центру медико-соціальної експертизи №1 від 20.12.2013, підписаний Богданом Павлюком. Чому на автомобілі їздити можна, а на колясці — ні?
Олександр Стеценко. За ним дружина Людмила
«То не ми засідали»
Олександр Стеценко поставлений на облік на отримання автомобіля. У загальній черзі, у третьому її десятку. Автомобіль на район приходить раз на рік. Порахували, що не доживе. Вирішили замінити автомобіль електроколяскою. По закону, інваліду видається направлення на забезпечення дорожнім кріслом з електроприводом у разі відсутності автомобіля, отриманого через органи соцзахисту (постанова Кабміну №321 від 05.04.2012 «Про затвердження порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації…»).
Щоб одержати направлення на отримання електроколяски, як і автомобіля, знову треба пройти медкомісію у райлікарні, знову з’явитися на МСЕК. Така вимога.
Подзвонила на одеську фірму «Фенікс Медікал», що виробляє коляски, які людям видає соцзабез. Тел.: (099)960-60-60, (067)488-76-00. Цю вимогу підтвердили. Чому дозвіл на керування автомобілем не може замінити дозволу на керування коляскою — окреме питання. Чим більше для хворої людини і її сім’ї клопоту, тим для чиновників від медицини краще?
У Сновській лікарні Олександр Стеценко пройшов огляд вузьких спеціалістів. Кардіолога, окуліста, лора… Лікарня без ліфта. Як безногому підніматись на другий, третій поверх — теж окреме питання. Повзти по сходах? Просити медиків вийти до хворого на перший поверх?
На МСЕК у Чернігів чоловіку дозволили не їхати. Документи повіз син Костянтин, прикордонник-контрактник, служить у Сновську.
— Кажуть сину: «Ми не можемо дать такої коляски. У вашого батька показань для отримання коляски менше, ніж протипоказань. У нього гіпертонія, аритмія. Може створити аварійну ситуацію на дорозі», — говорить Людмила Стеценко. — Син здивувався: «Так у нього ж є дозвіл МСЕК на керування автомобілем». «А, то не ми засідали», — відмахнулися.
— На машині — можна, на тракторі, на комбайні — можна було, а на колясці, яка рухається шість кілометрів на годину, — не можна? — на очі Олександра Стеценка майже навертаються сльози. — Яка аварійна ситуація, як у нас одна машина за день по селу проїжджає? Я ж у селі живу, не у місті. До одного магазину 150 метрів, до іншого — 400. До ставка проїхать. Хоч людей би побачив…
«Відрізали ногу. Хоч виспався тоді»
Олександр Стеценко сидить у дворі у колясці біля розкладеного вогнища, у чавуні закипає вода. Дорожня коляска — вже з вичерпаним терміном придатності, ремонтована і в Шорському депо, і в корюківських майстрів. Якби була навіть нова, по сільських вулицях, де пісок, ями та вибоїни, на ній далеко не заїдеш. Рухаючись по двору, Олександр Стеценко помагає собі однією ногою. Вона теж хвора. Порушений кровотік, звужені, неробочі судини. По-медичному — облітеруючий атеросклероз артерій.
— Який тиску вас?
— 160 на 80. Я себе нормально відчуваю по тиску. Аритмія як була, так і є. У мене підвищений тиск і аритмія ще з армії, з інституту. Я все життя пропрацював головним інженером на сільгосппідприємстві. Останні 15 років влітку у сезон на комбайні працював. Був і як інженер на полі, і як комбайнер. Цукровий діабет виявили, коли у 2011 році потрапив у лікарню з ногою. А перед цим операції робили (апендицит — у Щорсі, підреберний нарив — у Чернігові), цукрового діабету, за аналізами, не було.
У 2011 році різко (не можна було стати) заболіла нога, — згадує. — Так боліла, що місяць ні вдень, ні вночі не спав. І не лягав, тільки сидів. Може, інколи дрімав, але мені здавалося, що ні. 18 січня 2012 року відрізали ногу. Хоч виспався тоді. Доби дві спав. Аж легше мені стало.
Після ампутації з’явився страх за другу ногу.
— Їздимо у Корюківку на прокапування двічі на рік, — розповідає дружина. — За курс прокапування — 2,5 тисячі гривень. Щомісяця купую ліки від діабету, від гіпертонії, від аритмії. Тромбонети п’є (від тромбів). У хаті прорізали стінку, зробили ванну, душ, туалет. Син приїздить, помагає щотижня мити батька. Донька працює фельдшером у Наумівці Корюківського району, порадами, буває, допомагає.
Після операції зробили у Києві протез. На протез не став. Через вагу і хвору ногу, яка на 60 відсотків неробоча. Вся надія тільки на коляску.
Висновок обласної МСЕК можна оскаржити
— Висновок обласної МСЕК можна оскаржити, якщо звернутися в Центральну медико-соціальну експертну комісію Міністерства охорони здоров’я України, — говорить юрист Віктор Тарасов, виконавчий директор громадського комітету захисту прав людини (тел. (0462) 625-381, гаряча лінія правової допомоги (0462) 612-532). Адреса Центральної МСЕК: 04071, вул. Костянтинівська, 36, м. Київ. Тел. (044) 463-79-70.
— Заява пишеться на ім’я голови Центральної МСЕК, це Марунич Володимир Васильович, у довільній формі з викладенням питання, — пояснили за цим номером (додзвонилася з першого разу).
Коляску, вибрану Олександром Стеценком у каталозі фірми «Фенікс Медікал» у Сновському соцзабезі (модель розрахована на вагу 134 кілограми), за власні гроші купити не можна.
— Ми працюємо винятково тільки із управліннями соцзахисту, — сказали на фірмі.
Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» (Київ) готова продати коляску з електроприводом своєї розробки.
— Ціна базової моделі, розрахованої на 105 кілограмів, — 40,5 тисячі гривень, — сказали по телефону (за номерами: (044) 501-96-04, (044) 501-69-03). — 3 доопрацюванням, щоб могла витримати вагу 135 кілограмів і більше, буде дорожче.
Коляски інших виробників коштують і 50, і 59, і 94 і 115 тисяч гривень.
* * *
Чому пожаліли душі, щоб дати безногій людині коляску? На момент підготовки матеріалу МСЕК №2 повним складом була у відпустці. З питанням пообіцяв ознайомитися начальник управління охорони здоров’я ОДА Петро Гармаш.
Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №26 (1573)
ТАК у нас в Україні все проти людей. Держчиновників високих рангів влаштує повне знищення людей з особливими потребами, старих, просто немічних – через ненадану меддопомогу, через недоїдання із-за штучних злиднів, організованих владними панами.