Є серед жителів будь-якого міста, і не лише України, діти, які нормально розвиваються, виховуються батьками у звичній формі та навчаються так само, як і всі діти, здобуваючи знання спочатку в садочках, потім школах, а далі – як вирішать. А є діти особливі, ті, котрі сприймають цей світ трішки по-іншому, не так, як звичайні, пише “РІО-Бердичів”.
Це ті маленькі і трішки старші жителі суспільства, догляд за якими потребує більше зусиль і відрізняється від звичного. Це діти, що мають розумові та фізичні вади здоров’я і потребують уваги, допомоги та догляду не лише найрідніших людей – батьків, а й досвідчених спеціалістів.
В багатьох містах батьки з такими дітками найчастіше відвідують центри реабілітації, існують спеціальні групи в дитячих садочках та школах для таких дітей. І як би не було зараз поширене питання інклюзивної освіти, поки що не така велика кількість особливих діток навчаються та виховуються поруч зі звичайними дітьми.
Питання дітей з особливими потребами у Бердичеві піднімалося неодноразово: і перед будівництвом інклюзивного майданчику, і під час італійської делегації, що впроваджує в містах України інклюзивну освіту, і т.д. Цього разу ця тема торкнулася розгляду на Постійній комісії охорони здоров’я, освіти, культури та соціального захисту, спорту, туризму, молодіжної політики, що проходила в міській раді у вівторок, 5 липня.
Зала, де засідали члени комісії, наповнилася голосами дорослих жителів міста та діточок. Це прийшли батьки зі своїми особливими дітьми, щоб вирішити майбутнє Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, зібравши попередньо 45 підписів. Мова йде про створення денного перебування в Центрі, аби діти могли і проходити реабілітацію, і знаходитися в колективі таких самих, як і вони, щоб навчатися та розвиватися. Адже зараз ці всі функції не скоординовані лише в Центрі. Окрім нього, діти відвідують спеціалізовані дошкільні заклади чи школу, а далі вже приходять на реабілітацію. За словами батьків, це, по-перше, зовсім не зручно, а по-друге, вони впевнені, що у тому ж самому Центрі розвитку дитини №7, про який говорилося паралельно, є не всі умови та кваліфіковані спеціалісти, котрі знають, що потрібно таким дітям.
У залі розгорілася ціла сутичка. Голова ВО «Свобода» Ольга Матвійчук зазначила, що на сьогоднішній день реабілітаційний центр вийшов на нормальний рівень роботи. Щороку тут проходять курс реабілітації близько 70 дітей і навіть стоять черги, щоб потрапити сюди. Але Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів потребує ремонтних робіт: заміни вікон, дверей, утеплення підлоги і т.д. І ті 180 тисяч фінансування, що виділяється, не така вже й велика сума, в порівнянні з майже 1 мільйоном 200 тисяч, що їх вклали у майданчик біля міської ради. Та серед галасу і криків звучала і протилежна думка. На базі Центру розвитку дитини №7 теж можна організувати денне перебування( в даному випадку говорилося про 4-годинне). І, на відмінну від реабілітаційного, там є їдальня, там тепло та затишно, там, як зазначили, є фахівці. Під фахівцями розуміється медсестра з лікувально-фізичної культури, медсестра-масажист, логопед, лікар-ортопед, не на повній зайнятості лікар-педіатр, ну і вихователі. Це люди, які можуть так само займатися з такими дітьми. Проте батьки впевнені, що за 30 хвилин перебування в реабілітаційному центрі їхні діти більше засвоюють, ніж в садочку, в якому процес виховання відбувається разом з іншими звичайним дітьми, тому їхнім приділяється не достатньо уваги. І тут взагалі руйнуються всі думки щодо того, аби діти з особливими потребами розвивалися разом з іншими, нормальними дітьми і не відчували себе не такими. Саме до цього останніми роками йде Україна.
Та під час обговорення згадали ще про одну обставину, яка впливає на бажання зробити у Центрі реабілітації денне перебування діток. Як зазначив Юрій Яремчук, голова ГО «Стимул», по-перше варто було б дослідити умови цього приміщення, а по-друге, цих 75 квадратів належать міській лікарні і там працюють спеціалісти з лікарні. На що від Ольги Матвійчук прозвучала пропозиція перемістити їх в інше приміщення та зробити тут денний стаціонар для дітей-інвалідів. Звідси виникає логічне питання: де взяти знову ж таки кошти, щоб надати приміщення міській лікарні замість цього? Тих 180 тисяч фінансування точно вже ж не планують на такі витрати. І до того ж це додаткова робота, яку, по суті, не зрозуміло, хто має виконати. І знову ж таки, навіщо взагалі відділяти дітей від соціуму та збирати в один колектив таких же, як і вони, якщо ці дітки краще розвиватимуться серед звичайних дітей, граючись та спілкуючись з ними. Велика кількість питань, що потребують відповіді. Та детальніше це питання і можливе його вирішення будуть розглядати на сесії міської ради. Після цього стане зрозуміло, де краще буде перебувати дітям з особливими потребами: в Центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів чи в садочках, де є спеціалізовані групи (до речі, у Бердичеві їх 29, а всього дітей з різними діагнозами у місті – 490, 35 з них ходять у вищезазначений Центр реабілітації).
Світлана Семчук