Анкета на сайті та сімейний лікар. Як встановлюють інвалідність у Європі і як в Україні

Через повномасштабну війну, яку Росія розпочала проти України, майже 8 мільйонів українців були вимушені виїхати за кордон. З них майже 5 мільйонів отримали тимчасовий захист у країнах Європейського Союзу. Серед тих, хто мусив покинути Україну, багато тисяч людей з інвалідністю. Зазвичай у країнах ЄС їм доводиться підтверджувати свою інвалідність, щоб отримати необхідні послуги підтримки, пільги та доступ до лікування.

У трьох історіях українців читайте про те, як підтвердити інвалідність у країнах ЄС, отримати її вперше, а також якою є практика встановлення інвалідності в Україні.

“Перевіряють більше матеріальний стан, ніж фізичний”. Досвід встановлення інвалідності в Ірландії

Андрій Шамрай уже рік живе в Ірландії. Сюди чоловік переїхав після початку повномасштабної війни. До цього він мешкав у Рівному і мав І групу інвалідності.

“Коли мені було десь 30 років, я допомагав батькам ремонтувати дах будинку, однак не втримався і впав. Унаслідок падіння я зламав хребет. Через пошкодження спинного мозку останні 20 років пересуваюся на візку. Тому в Україні маю статус особи з інвалідністю І групи”, – розповідає чоловік.

Андрій Шамрай. Фото надане героєм

Приїхавши до Ірландії, Андрій вирішив оновити свій статус. Для цього він звернувся до місцевої служби зайнятості Intreo і заповнив відповідну форму.

“У формі більше питань було про мій дохід чи про мою власність, ніж про здоров’я. В цьому головна відмінність у процедурах отримання інвалідності в Україні і в Ірландії. Якщо в Україні мене питали тільки про мій фізичний стан, то тут цікавилися моїми доходами”, – пояснює Андрій.

Після того як чоловік заповнив форму, його скерували до сімейного лікаря.

“Сімейний лікар мене оглянув, чи дійсно я маю підстави для статусу інвалідності. Після того він заповнив усі необхідні папери й сказав чекати. Більше жодних лікарів і комісій я не проходив. Уряд сам перевіряв усю інформацію, і через три місяці мені підтвердили статус”, – пояснює чоловік.

Інвалідність в Ірландії є підставою для отримання виплат у сумі 220 євро на тиждень. Ця виплата називається disability allowance. Крім того, люди з інвалідністю мають право на отримання крісла колісного безоплатно, а також право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті. Також право безкоштовного проїзду в громадському транспорті може мати один із супровідників людини з інвалідністю.

“Система працює дуже повільно. Мене почали повністю обстежувати лише нещодавно (приблизно через рік після отримання статусу. – Ред.). Призначили МРТ та рентген, а також зробили заміри для візка. Десь протягом місяця я маю його отримати”, – розповідає Андрій.

“В Україні я на це не наважився б”. Як отримати інвалідність у Німеччині

Олександр Нікулін виїхав до Німеччини в березні 2022 року. До свого виїзду інвалідності в Україні він не мав.

“Я дуже погано бачу на ліве око через токсоплазмоз, спричинений ВІЛ. Інфекція вразила очне яблуко, і я майже повністю втратив зір на одне око. Лікарі пропонували мені в Україні отримати інвалідність, однак я не наважився проходити МСЕК. Чув багато історій про те, як на комісіях глумилися над людьми з інвалідністю”, – розповідає Олександр.

Однак у Німеччині під час подання документів у місцевому джобцентрі (аналог українського центру зайнятості. – Авт.) працівниця помітила, що Олександр не бачить на одне око, і запропонувала йому отримати статус людини з інвалідністю.

Олександр Нікулін. Фото надане героєм

За словами чоловіка, в Німеччині статус людини з інвалідністю дає певні переваги під час влаштування на роботу. Анкету людини з інвалідністю мають обов’язково розглянути та провести з нею співбесіду, навіть якщо досвід роботи не відповідає тим вимогам, що вказано у вакансії.

“Для мене це було дуже важливо, тому я запитав у сімейного лікаря, як отримати інвалідність у Німеччині. Для цього мені необхідно було заповнити спеціальну форму на сайті соціальної служби. У ній потрібно розповісти про своє захворювання, все решту робить сімейний лікар. Він має зібрати історію захворювання за два роки й надіслати до спеціальної комісії. Там уже вирішують, надати чи не надавати інвалідність. Більше ніяких лікарів і перевірок проходити не потрібно. Хіба що раз на три місяці я повинен приходити на огляд до сімейного лікаря і раз на пів року бувати в офтальмолога”, – каже Олександр.

Оформлення інвалідності в Олександра забрало три місяці.

“Я отримав листа, що мені встановили 30% порушення. Цікаво, що в Німеччині немає груп інвалідності, як в Україні. Тут встановлюють відсоток порушення. Якщо він становить понад 50%, то це вже вважається важка інвалідність, і тоді особа отримує спеціальну картку, яка дає право безкоштовного проїзду в громадському транспорті. Крім того, якщо ти не згоден зі своїм відсотком непрацездатності, який встановила комісія, то маєш право подати апеляцію протягом місяця”, – пояснює чоловік.

Однак варто пам’ятати, що Німеччина федеративна держава і кожна земля має свої правила встановлення інвалідності. Олександр встановлював інвалідність у землі Бранденбург.

Чоловік каже, що йому дуже імпонує те, як у Німеччині ставляться до людей з інвалідністю:

“Усі мають право працювати в Німеччині, і держава робить усе для цього. Якщо в Україні багато людей змушені приховувати свій статус, щоб знайти роботу, то в Німеччині все з точністю до навпаки. Це дуже важливо для людей з інвалідністю, що вони можуть працювати й бути корисними”.

“До встановлення діагнозу та інвалідності минуло понад 10 років”. Як встановити інвалідність в Україні

Болі в спині в Сергія Міняйла з Черкас з’явилися ще під час навчання в університеті. Хлопець активно займався спортом і сподівався, що це мине. Однак з кожним роком болі ставали сильнішими. Тоді Сергій звернувся до центру Євмінова.

“Я замовив дошку і почав робити на ній вправи. В центрі запевняли: якщо робитиму вправи двічі на день, то болі минуть”, – згадує чоловік.

Сергій Міняйло. Фото надане героєм

Час минав, але болі не проходили. Тоді Сергій пішов до лікаря. Пройшов обстеження, зробив МРТ.

“Мені поставили діагноз остеохондроз і приписали пити хондропротектори. Я їх пив більш ніж рік, але жодного ефекту вони не дали, як і вправи. Тоді я почав ходити активно по лікарях, мені ставили різні діагнози, знаходили в мене різні хвороби, але нічого не допомагало. Дехто з лікарів узагалі мені радив звернутися до психіатра: їм здавалося, що я свою хворобу вигадав”, – розповідає Сергій.

З часом у Сергія почала лущитися шкіра, а через постійні болі він був змушений залишити роботу інженером. Він проходив численні обстеження, однак ніхто не міг поставити йому діагноз.

“Під час обстеження в мене виявили низький рівень вітаміну Д. За норми 30 нг/л в мене було лише 7 нг/л. Мені виписали вітамін Д, і я почав його приймати. Мені стало трохи легше, з’явилося більше сили. Я почав дізнаватися більше про нестачу вітаміну Д. Серед хвороб, які спричиняють нестачу вітаміну Д, є якраз хвороба Крона. Я пішов до лікаря і попросив, щоб мене скерували на колоноскопію. І вже під час процедури в мене знайшли хворобу Крона. Це сталося наприкінці квітня минулого року”, – розповідає Сергій.

Після встановлення діагнозу хлопцеві повідомили, що він може офіційно отримати статус особи з інвалідністю. Однак для цього йому доведеться пройти медико-соціальну експертну комісію (МСЕК). Вона визначає групу інвалідності, її причину та час настання.

“Я не поспішав, бо чув від інших, що це дуже важко і довго. Але в грудні 2022 року я вирішив таки оформити інвалідність, тому пішов до сімейної лікарки. Вона мене скерувала на МСЕК. На комісії до мене поставилися дбайливо, вислухали мою історію. Я пішов знову до сімейної лікарки, і вона дала мені обхідний лист, на якому було вказано, яких лікарів я мав пройти”, – пояснює чоловік.

Пройти лікарів він хотів ще до Нового року, однак у Третій черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги, де зареєстрований Сергій, майже всі лікарі пішли у відпустку. Тому він вирішив пройти лікарів у Черкаській обласній лікарні.

“В обласній лікарні завжди були великі черги, я міг простояти в черзі цілий день, але так і не потрапити до лікаря. Потім виявилося, що лікарі з обласної не хочуть заповнювати мій обхідний лист. З усіх лікарів лише хірург написав свій висновок. Усі інші видали мені довідки, але в обхідний лист так і не записали нічого”, – згадує Сергій.

Пройти лікарів йому вдалося вже після Нового року, коли лікарі з Третьої міської лікарні вийшли з відпусток. Тут він пройшов кількох лікарів. Серед них були окуліст та ендокринолог. Потім з обхідним листом та довідкою від сімейного лікаря Сергія знову відправили на МСЕК.

“На комісії було знову все дуже добре. Ніхто не ставив під сумнів мою інвалідність. У мене прийняли документи й сказали чекати. Через пару місяців, у березні, мені зателефонували й сказали, що мені надано ІІІ групу інвалідності загального захворювання. Однак мені так ніхто і не пояснив, які це мені дає пільги. Доводилося шукати інформацію самостійно в інтернеті”, – ділиться Сергій.

Всього ж на оформлення інвалідності в Сергія пішло близько чотирьох місяців. Нещодавно він отримав перші соціальні виплати від держави.

“Загалом мій шлях до встановлення діагнозу та інвалідності зайняв понад 10 років. Нам необхідно змінювати підхід до діагностики таких рідкісних захворювань. Якби мені виявили хворобу і встановили інвалідність раніше, я б міг отримати потрібну терапію і зайнятися ковальством, про що я мрію вже багато років. Наразі поки я через стан здоров’я не можу займатись улюбленою справою – ковальством”, – із сумом резюмує Сергій.

Ця публікація підготовлена громадською організацією людей з інвалідністю Fight For Right за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES). Будь-які думки, висловлені тут, належать авторам і необов’язково відбивають погляди IFES.

Наталія Міняйло

«Центр прав людини ZMINA»