Упродовж майже чотирьох років повномасштабної війни росії проти України з кожним днем збільшується кількість людей, які постраждали від воєнних злочинів. Серед них є також люди з інвалідністю.
Напади на цивільне населення та цивільну інфраструктуру, негуманне поводження із затриманими під час війни, позасудові страти та зникнення, привласнення, розкрадання та знищення цивільного майна, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК) – на жаль, це реальність, у якій ми зараз живемо.
Українська громадська організація Fight For Right (“Боротьба за права”) не лише документує ці злочини, а адвокує системні зміни. Заснована жінками з інвалідністю, організація стала голосом спільноти, доводячи наскільки важливий правозахист у пеклі війни.
Документування воєнних злочинів: фіксація системного терору
Одним із ключових напрямів діяльності Fight For Right є дослідження, моніторинг і документування воєнних злочинів, скоєних проти людей з інвалідністю. У партнерстві з бельгійською правозахисною організацією IPHR (International Partnership for Human Rights) зібрали чимало свідчень про порушення прав людей з інвалідністю та працюють над забезпеченням справедливості для постраждалих.
Та передусім Fight For Right розробили “Рекомендації щодо опитування людей з інвалідністю, постраждалих унаслідок воєнних злочинів”. Адже до цього люди з інвалідністю часто залишалися поза межами процесів документування та збору свідчень, а документатори й документаторки не завжди мали достатніх знань і навичок для коректного та етичного опитування людей з інвалідністю.
“Інтерв’ювання людей, які мають фізичну, сенсорну, інтелектуальну та психосоціальну інвалідність, може відрізнятися від звичних форматів інтерв’ювання. Для команди документування, яка не має такого досвіду, ця робота може бути викликом. Тож розроблені рекомендації допомагають завчасно підготуватися, врахувати питання доступності, розумного пристосування та індивідуальних потреб респондентів і респонденток”, – зауважила Юлія Сачук, голова Fight For Right.
Організація Fight For Right провела декілька ґрунтовних досліджень, метою яких був пошук та детальний опис воєнних злочинів, скоєних проти людей з інвалідністю в умовах російської агресії. Під час роботи вдалося дослідити ситуацію в Херсонському психоневрологічному будинку-інтернаті, який перебував в окупації упродовж лютого–листопада 2022 року. Окупанти перетворили його на військову базу. На території залишалося 394 жінки з психосоціальними порушеннями. Через брак їжі, води та ліків померло 47 осіб, ще 54 примусово депортували до Криму під дулами автоматів та з погрозами, змушуючи брати участь у псевдо-“референдумі”.
Директор Борис Шутиков підтримував окупантів; його підозрюють у колабораціонізмі (судовий процес триває з травня 2024). Після деокупації інтернат припинив існування, а майже 300 інституціоналізованих жінок евакуювали до Миколаївської, Черкаської та Тернопільської областей.
Із Херсонщини окупанти депортували на територію рф, зокрема, 294 дорослих з Каїрського психоневрологічного інтернату та 84 дитини з Олешківського інтернату. У 2025 році за допомогою Червоного Хреста з росії повернули лише одну жінку – Ольгу Окул.
“Документування воєнних злочинів проти людей з інвалідністю є водночас надзвичайно складним і критично важливим. Ми стикаємося з обмеженим доступом до евакуйованих людей, неможливістю відстежити їхнє місцеперебування та серйозними бар’єрами в комунікації. Часто люди, які пережили окупацію та насилля, перебувають у тяжкому психологічному стані або бояться говорити”, – зазначила координаторка проєкту Вікторія Телечук
Одним із напрямів роботи з пошуку постраждалих від воєнних злочинів людей з інвалідністю є також організації польових місій із документування. Одна із них відбулася до Чернігівської психоневрологічної лікарні, яка перебувала під окупацією в березні–квітні 2022 року.
Понад 300 пацієнтів та персонал пережили понад 40 днів у підвалах без облаштованого укриття, їжі, води, електрики. Неможливість підключення критично важливої апаратури призвела до смерті багатьох людей. Росіяни відбирали ліки, погрожували. Під час поїздки команда Fight For Right задокументувала свідчення постраждалих, а також з’ясувала, що й досі немає плану евакуації людей у разі критичної ситуації.
Юлія Сачук наголосила на системній проблемі відсутності плану евакуації інституційних закладів по всій Україні: “Людей з інституцій із прифронтових громад потрібно евакуювати негайно. На жаль, у владних кабінетах навіть під кінець четвертого року повномасштабної війни росії проти України досі не розроблені плани евакуацій. Якби була організована вчасна евакуація людей з інституцій у 2022 році, можна було б запобігти сотням смертей людей з інвалідністю, тисячам депортацій, інших воєнних злочинів російських військ”.
Fight For Right також вдалося дослідити ситуацію в інтернатах тимчасово окупованої частини Запорізької області. Понад 930 (за 2025 – 936) мешканців і мешканок психоневрологічних інтернатів (Михайлівський, Преславський, Орловський, Бердянський) не були евакуйовані. Окупанти нав’язують людям російське громадянство для виплат, примушують до пропаганди (малюнки триколорів, гімн РФ, “подяка” Путіну), використовують їх для “референдуму”. Директори-колаборанти (Євген Рупчев, Тамара Верещагіна) підозрюються в торгівлі людьми. Погіршили ситуацію блокада медикаментів з жовтня 2022 року, використання установ як шпиталів для російських військових. Усі ці неправомірні дії є порушенням Женевської конвенції (ст. 16, 17, 27 тощо). І нині до цих установ моніторингові місії ООН мають обмежений доступ.
Повномасштабна війна росії проти України непропорційно вдарила по людях з інвалідністю – групі, яка вже до війни стикалася з системними бар’єрами в доступі до безпеки, медицини та підтримки. На тимчасово окупованих і прифронтових територіях люди з інвалідністю зазнавали не лише загроз життю, а й цілеспрямованого психологічного та фізичного насильства, відмови в медичній допомозі та втрати базових умов для існування. Нижче – короткий опис задокументованих свідчень людей з інвалідністю, які ілюструють системний характер цих порушень.
Куп’янськ, Харківська область (2022): Володимир (70 років, інвалідність ІІ групи) зазнав психологічного терору: вимагали “забути українське”, фальсифікували реєстри. Через стрес у чоловіка погіршилися зір і рухливість; евакуйований до Харкова.
Херсонщина (2022): Вагітній Маргариті, у якої інвалідність ІІ групи, відмовили в госпіталізації (лікарня на той момент була шпиталем для окупантів); голод (схуднення на 10 кг), черги за водою, арешт чоловіка. Психологічні травми в доньки.
Костянтинівка, Донецька область (2022–2023): Святослав (61 рік, порушення зору) втратив будинок від ракетного удару, зазнав перелому стегна; евакуйований, планує виїзд за кордон.
Херсонщина (2022): Віктору, який мав порушення зору, під час допиту окупанти бризнули невідомою речовиною в очі, спричинивши сліпоту.
Ці приклади свідчать не про випадковість, а про системну стратегію: атаки на об’єкти, де люди з інвалідністю не можуть швидко врятуватися.
“Задокументовані нашою командою свідчення доводять, що порушення прав людей з інвалідністю під час війни росії проти України не є поодинокими інцидентами, а мають системний і цілеспрямований характер. Окупація, примусова ізоляція в інституційних закладах, депортації, відмова в медичній допомозі та психологічне насильство стали інструментами війни проти спільноти людей з інвалідністю”, – констатує Юлія Сачук.
Робота Fight For Right – це не лише фіксація злочинів, а й внесок у майбутнє правосуддя, притягнення винних до відповідальності та формування політик, заснованих на правах людини. Визнання досвіду людей з інвалідністю, їхній захист і забезпечення доступу до справедливості є необхідною умовою відновлення України та недопущення повторення цих злочинів у майбутньому.
Матеріал підготовлено в межах проєкту “A coordinated civil society action to ensure justice, accountability, and sustained support for the survivors of conflict-related sexual violence in Ukraine”, який реалізується ГО “Fight For Right” за підтримки та сприяння міжнародної організації International Partnership for Human Rights (IPHR)