Про зміни в законодавстві щодо працевлаштування людей з інвалідністю та про те, як боротися з недобросовісними роботодавцями в ефірі Українського радіо розповідає юрист Національної асамблеї України людей з інвалідністю Олег Полозюк.
Програма:
Вдосвіта
Ведучі:
Денис Похила
Урядовий законопроєкт покликаний полегшити працевлаштування людей з інвалідністю. При цьому частка робочих місць для людей з інвалідністю не змінилася.
“В Україні приблизно 2 млн 700 тисяч осіб з інвалідністю. Це 222 тисячі першої групи, 900 тисяч другої групи і майже 1,5 млн третьої групи. З них майже півтора мільйони мають працездатний вік, але працевлаштовано з них лише близько 500 тисяч, що становить 25% від дорослого працездатного населення з інвалідністю. У країнах ЄС цей показник сягає 38%. Правові підстави для працевлаштування осіб з інвалідністю в законодавстві вже прописані. У радянські часи перша і друга група вважалися непрацездатними. Зараз таких визначень немає. Стаття 27 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю гарантує право на працю усіх осіб з інвалідністю. Обмеження можуть бути тільки стосовно певних професій. Тобто особи з інвалідністю здатні до праці, як показав зарубіжний досвід, проте існують деякі перешкоди, на подолання яких направлений законопроєкт 5344. Новації полягають у тому, що за недотримання нормативу робочих місць, який складає 4% від загальної кількості адміністративно-господарські санкції замінені на фінансові. Такий норматив існує і в інших країнах. Наприклад, в США він був 5%, але вони борються за те, щоб його взагалі скасувати, тому що працедавці хочуть працевлаштовувати більше осіб з інвалідністю. Наші працедавці виступають за те, щоб відмінити цей показник. Хоча ті галузі виробництва, які найбільше додають осіб з інвалідністю зазначають, що в них особливо важкі умови праці і там неможливо працевлаштувати таких працівників. Зараз у зв’язку з ковідом дуже багато працівників працюють у віддаленому режимі. Це загальносвітовий тренд, який свідчить про те, що комп’ютерна техніка урівнює права і можливості працівників і є можливість організації таких робочих місць. Працівники з інвалідністю часто мають недостатній кваліфікаційно-освітній рівень. Тому є співвідношення, що вищий освітній рівень, то легше цьому працівникові з інвалідністю знайти роботу”, – зазначає експерт.
Крім того Олег Полозюк дає поради, як боротися з недобросовісними роботодавцями, які дізнавшись про інвалідність людини можуть відмовити їй в працевлаштуванні: “Такі випадки на жаль непоодинокі. Проте тут важливо аби під час встановлення інвалідності медична експертиза правильно написала рекомендації щодо працевлаштування. Від того, як це буде зроблено і залежатимуть у подальшому можливості пошукача роботи. Якщо напишуть обмеження щодо якихось професій, це означає, що стосовно інших професій є повна свобода і особа з інвалідністю може без будь-яких обмежень там працювати. Далі у переговорах з роботодавцем встановлюється раціональний режим роботи. Він може бути скорочений. Тут індивідуально все обговорюється, зокрема і заходи із розумного пристосування, які можуть бути або за рахунок власних коштів роботодавця, або ж за рахунок коштів фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що передбачає цей законопроєкт. Робоче місце може бути або в офісі, або в ФОПа або в державній структурі. Тому державні установи мають показувати приклад працевлаштування”.