Особа з інвалідністю І чи II групи при перетині кордону повинна надати ще й військово-облікові документи і дозвіл ТЦК на виїзд, — позиція апеляційного адмінсуду

Особа з інвалідністю І чи II групи при перетині кордону повинна надати ще й військово-облікові документи і дозвіл ТЦК на виїзд, — позиція апеляційного адмінсуду. документ, кордон, перетинання, суд, інвалідність

Особа з інвалідністю І чи II групи при перетині кордону повинна надати ще й військово-облікові документи і дозвіл ТЦК на виїзд, — позиція апеляційного адмінсуду. документ, кордон, перетинання, суд, інвалідність

Особа з інвалідністю І чи II групи при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинна надати, крім паспортних документів, і документи, які б підтверджували її право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Оскільки наявність у особи інвалідності не звільняє її від статусу військовозобов`язаного та призовника. Про це зазначив у своїй постанові від 28 грудня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд по справі № 280/1610/23, інформує «Судово-юридична газета».

«Група інвалідності не є підставою для зняття з військового обліку. Орган територіального центру комплектування та соціальної підтримки може виключити особу з інвалідністю з військового обліку», зазначив суд.

Більше того, як вказав суд, приписами статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі оголошення мобілізації, громадяни, що перебувають на військовому обліку не можуть змінювати місце проживання, перебування без дозволу органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, як вказав апеляційний суд, окрім документів, підтверджуючих право виїзду за межі України та перетину державного кордону, і документів, підтверджуючих встановлену інвалідність, позивач мав надати документи військового обліку, зокрема підтверджуючі виключення з військового обліку у зв`язку з інвалідністю та дозвіл щодо зміни місця проживання чи перебування.

При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на відповідну позицію Верховного Суду у постанові від 17.08.2023 року у справі № 380/7792/22.

Історія справи

16 березня 2023 року чоловік звернувся до суду з позовом до прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону і стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу 5000 грн.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки про взяття на облік ВПО. Копією довідки до акту огляду МСЕК серії від 1.02.2023 року підтверджується, що йому встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 1.03.2025 року.

Він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності з 1.02.2023 року (ІІ група інвалідності загальне захворювання), що підтверджується копією довідки №115 від 13.02.2023, виданої відділом обслуговування Головного управління ПФУ.

26.02.2023 року позивач з метою перетинання державного кордону прибув до пункту пропуску «Мостиська» та надав наявні документи для перетину кордону. Пред`явив інспектору прикордонного контролю паспорт громадянина України для виїзду за кордон, довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 1.02.2023 року, довідку №115 ГУ Пенсійного фонду.

Не погодившись з рішенням про відмову у перетинанні державного кордону, чоловік подав 27.02.2023 року скаргу до прикордонного Карпатського загону, але йому відмовили.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у перетинанні державного кордону, стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань прикордонного загону.

Військова частина Державної прикордонної служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції. Вказала, що в ході перевірки документів було встановлено відсутність документу, який би посвідчував приналежність позивача до категорії осіб, які звільненні від мобілізації. В той же час пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами, які визначають обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Прикордонна служба в апеляційній скарзі вказала, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані є особами з інвалідністю. Згідно з абзацами 1 пункту 2-1 Правил, перетин державного кордону можуть здійснюватися особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, шо підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, документи, шо підтверджують інвалідність.

Водночас Законом №3543-XII передбачена і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка також надається військовозобов`язаним, зокрема, – особам з інвалідністю І чи II групи.

При цьому така особа при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинна надати, крім паспортних документів, і документи, які б підтверджували її право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та виїзд з України. Прикордонна служба вказала, що це мають бути відповідні військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон.

Крім того, на думку Прикордонної служби, у військово-облікових документах також повинна бути відмітка, яка має значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон.

Що вирішив апеляційний суд

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вказував, що відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Відповідач, у рішенні про відмову в перетині державного кордону України громадянину, зазначив в підставах тимчасове обмеження у праві виїзду з України без конкретного посилання на конкретні статті та пункти нормативно-правових актів, та вказівкою, яких саме документів не надано позивачем для можливого перетину держаного кордону України.

Проте, відповідно до Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Суд першої інстанції вказував, що довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією дійсно не є документом, який надає право на перетинання державного кордону, оскільки довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією виключено з абзацу другому пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Проте суб`єкт владних повноважень, який повинен довести правомірність прийнятого рішення, не навів жодного доводу щодо того, що в оскаржуваному рішенні встановлені підстави для прийняття рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону. Відсутні в оскаржуваному рішенні мотиви його прийняття, що позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Апеляційний суд вказав, що згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів (пункт 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII); забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби (пункт 16 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII).

Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» перетинання особами державного кордону здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України. Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.

Згідно пунктів 1, 2, 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.

Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.

У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

Отже, 26.02.2023 року позивач при спробі перетину державного контролю пред`явив інспектору прикордонного контролю в пункті пропуску «Мостиська» паспорт громадянина України для виїзду за кордон, довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ від 01.02.2023 року, довідку №115 від 13.02.2023 року.

Довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії не є підтверджуючим документом встановлення особі інвалідності та групи інвалідності та відповідно до правил перетину кордону такими документами можуть бути посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Довідка про перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримання пенсії по інвалідності з 01.02.2023 року (ІІ група інвалідності загальне захворювання), також не є документом, який відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 є підтверджуючим документом встановленої групи інвалідності.

Згідно ст. 1, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані є особами з інвалідністю.

Отже, передбачена і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка також надається військовозобов`язаним, зокрема, – особам з інвалідністю І чи II групи. При цьому така особа при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинна надати, крім паспортних документів, і документи, які б підтверджували її право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та виїзд з України. Оскільки наявність у особи інвалідності не звільняє її від статус військовозобов`язаного та призовника.

Група інвалідності не є підставою для зняття з військового обліку. Орган територіального центру комплектування та соціальної підтримки може виключити особу з інвалідністю з військового обліку.

Більше того, приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед яких, зокрема частиною шостою цієї статті, визначено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

Тобто у разі оголошення мобілізації, громадяни, що перебувають на військовому обліку не можуть змінювати місце проживання, перебування без дозволу органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України – без дозволу відповідного керівника). Зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ – у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки – у відповідному підрозділі СВР) підлягають громадяни України, які вибувають на строк більше 3 місяців за межі України.

Отже, як вказав апеляційний суд, окрім документів, підтверджуючих право виїзду за межі України та перетину державного кордону, окрім документів підтверджуючих встановлену інвалідність, позивач мав надати документи військового обліку, зокрема підтверджуючі виключення з військового обліку у зв`язку з інвалідністю та дозвіл щодо зміни місця проживання чи перебування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 року у справі № 380/7792/22 вказував на те, що той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.

Приписи Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про прикордонний контроль», Правил перетинання державного кордону громадянами України ґрунтуються на тому, що право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення.

Суд зазначає, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 року № 967 затверджено форму рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України.

Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 26.02.2023 року, прийняте відносно позивача інспектором прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби Шегині», відповідає формі, що затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 року № 967. У рішенні з посиланням на статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правил перетинання державного кордону громадянину України» затвердженого постановою КМУ №57 (зі змінами) від 27.01.1995 року, повідомлено про підстави відмови які полягають у тому, що громадянин не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи, які б надавали право перетинати кордон на виїзд з України.

При вирішені спору, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 27.09.2023 року у справі № 380/16876/23, від 29.07.2023 року у справі № 260/2807/22.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прикордонної служби підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог чоловіка.

Наталя Мамченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*