У Конституції України закріплено право обирати і бути обраним. Та чи є воно інклюзивним у сучасних українських реаліях? Чи всі виборці мають реальну можливість самостійно потрапити на виборчу дільницю та здійснити своє волевиявлення? За інформацією громадських омбудсменів із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА, щонайменше близько 3000 дільниць у 2019 році не були обладнані пандусами. А загалом проблеми з доступністю мають більше 16% дільниць, тобто принаймні кожна шоста.
Інклюзивність у виборчому процесі – доволі широке поняття, адже стосується багатьох аспектів. Це і архітектурна доступність виборчих дільниць для маломобільних груп громадян, і інформаційна доступність матеріалів передвиборної агітації для людей з інвалідністю, і можливість проголосувати для всіх громадян, які досягли виборчого віку, незалежно від статі, стану здоров’я, місця реєстрації чи наявності або відсутності майна тощо.
Наприклад, на початку XX століття жінки мали право голосу лише в 6 країнах: Данії, Норвегії, Ісландії, Фінляндії, Австралії, Новій Зеландії. Минуло сто років, а ці країни постійно очолюють рейтинг найкращих країн для життя. У 1817 році у Франції запровадили прямі вибори, але брати участь у голосуванні могли лише чоловіки, при чому тільки ті з них, які офіційно сплатили за рік податків не менш як на 300 франків. У сучасній Франції зараз це був би середній чек за кафе, але двісті років тому в теперішньому еквіваленті це було б 50 000 доларів.
За даними Міністерства соціальної політики в Україні 2,6 млн людей з інвалідністю. А загалом до маломобільних груп населення може відноситись до 40% населення країни. Адже це також і люди похилого віку, батьки з немовлям у дитячому візочку, батьки з дітьми дошкільного віку, люди, які тимчасово втратили мобільність та пересуваються, наприклад, за допомогою милиць через перелом ноги та інші.
З 1 квітня 2019 року в Україні набули чинності нові державні будівельні норми (ДБН “Інклюзивність будівель та споруд”), а з 1 січня 2020 року набув чинності Виборчий кодекс. Але наскільки виборчі дільниці, які зазвичай знаходяться в публічних будівлях та спорудах є інклюзивними для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення? Чи змінить Виборчий кодекс ситуацію з інклюзивністю на виборах? Чи зміг би український мандрівний філософ Григорій Сковорода проголосувати на сучасних виборах, з урахуванням того, що він не мав нерухомого майна та, відповідно, зареєстрованого місця проживання, так званої “прописки”?
Відповіді на всі ці запитання знайдете у третьому випуску програми «Вибори навиворіт». Дивіться телевізійну прем’єру 24 червня о 22:15 в ефірі hromadske.ua, а 25 червня о 17:15 в ефірі 24 каналу. Онлайн-прем’єра на Facebook-сторінці та YouTube-каналі Громадянської мережі ОПОРА відбудеться 25 червня о 19:30.
Ведучі – журналісти Наталка Пономарів та Андрій Сайчук. Запрошений експерт – засновник ініціативи «Доступно.UA» Дмитро Щебетюк.
Нагадаємо, це вже третій сезон циклу інформаційно-просвітницьких програм про вибори Громадянської мережі ОПОРА. В першому сезоні ми говорили про питання можливості реалізації права голосу, «фейків» на виборах – від псевдоспостерігачів до кандидатів із ознаками технічності, адмінресурсу, підкупу виборців, особистого «піару» політиків на заходах, що були здійснені за кошти державних субвенцій з бюджету, порушення в день голосування, популізму у виборчих програмах, цифрової безпеки на виборах. Другий сезон розкрив особливості дострокових парламентських виборів, як працюють виборчі системи з відкритими та закритими списками, звідки беруться гроші на розміщення реклами, як відбувається кампанія у мажоритарних округах, як формується коаліція. Загалом два сезони програми на обидвох телеканалах-партнерах протягом двох виборчих кампаній подивилось 12 млн глядачів.
Усі сезони програми «Вибори навиворіт» підготовлені завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), та можуть не відображати позицію USAID чи Уряду США.