ВС висловився щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності

ВС висловився щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності. вс, військовослужбовець, одноразова грошова допомога, поранення, інвалідність

Який документ повинен подати військовослужбовець, котрий звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин поранення.

ВС висловився щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності. вс, військовослужбовець, одноразова грошова допомога, поранення, інвалідність

Вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у справі №285/683/17.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

– визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби;

– зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи, на дату встановлення інвалідності.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про внесення зміни до статті 90 Бюджетного кодексу України щодо фінансового забезпечення фізичної культури і спорту», а відтак, позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги як особі, звільненої з військової служби, інвалідність якої настала внаслідок контузії і захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, підлягають задоволенню.

В касаційній скарзі, касатор посилався на те, що при зверненні за призначення та виплатою допомоги позивачем не надано документ про обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

Суд звертає увагу, що Порядок № 975 (Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві), не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

З огляду на відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

ВС наголосив, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 263 від 28.10.2013 року), яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії не є тим документом, що підтверджували б обставини отримання поранення або, що отримане поранення не пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Акт лікаря судово-медичного експерта, складений за результатами проведеного судово-медичного дослідження (обстеження) відповідно до якого рубці, які наявні у позивача є слідством загоєння ран, які могли утворитись внаслідок осколкових поранень, отриманих у 1987 році, також не є тим документом, що підтверджує обставини отримання поранення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність документа, що підтверджував би обставини отримання поранення позивачем.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга – задоволенню.

Сергей Попов

“Судово-юридична газета”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*