“Я люблю Україну”- чоловік без руки і ноги переплив Кременчуцьке водосховище (ВІДЕО)
22.08.2013
Поділитися
У Світловодську Кіровоградської області інвалід І групи 39-річний Сергій Михайленко здійснив заплив на 3 км в Кременчуцькому водосховищі. Відстань подолав за 1 год.05 хв. Чоловік не має правої руки і ноги. Кінцівки йому ампутували понад 10 років тому, в Росії, після дорожньо-транспортної пригоди.
“Ідею із запливом я виношував давно. Мене в цьому підтримували всі мої друзі. Торік зміг пропливти 1 км. Цього разу разом зі мною захотів пливти знайомий Олександр Ткаліч. І ми попливли”, – каже Gazeta.ua Сергій Васильович.
Стартував Сергій Михайленко від Московської гори. Знявши протез правої ноги, на ліву одягнув ласт. На воді його супроводжував аварійно-рятувальний катер “Затока”, мобільна група та працівники водолазно-рятувального відділення державної пожежно-рятувальної частини №17 м.Світловодська. Фінішував плавець на березі біля яхт-клубу “Кристал”. З води на берег Сергій Михайленко вийшов стрибаючи на нозі, тримався за Олександра Ткаліча.
“Впродовж усієї відстані ми ніде не зупинялися, не відпочивали. І взяли цю дистанцію. Я люблю Україну”, – сказав Сергій Васильович.
На катері і на березі плавця зустріли оплесками. Валентина Черемісіна, яка організовувала заплив, плакала.
“Сергій зробив те, про що багато людей лише мріє. Його не можна назвати людиною з обмеженими можливостями. А кожен результат – це перемога над собою”, – сказав Василь Мороз з управління молоді та спорту і передав Сергієві Михайленку.
2001 року Сергія Михайленка збила машина. Щоб врятувати йому життя, російські лікарі були змушені ампутувати праву верхню і нижню кінцівки. Коли зняли шви, він поїхав додому у Світловодськ.
“Я відразу замовив протези. Але “руку” так і не зміг носити. Вона не виконувала своєї функції, а лише додавала мені комплексів. Я людина непосидюча, працював охоронцем, у банку з пенсіонерами. А чотири роки тому зайнявся різьбленням. Мої роботи брали участь у виставках в Києві”, – каже.
Радить людям, які мають обмежені можливості, не падати духом.
“Треба жити повноцінним життям, наскільки це можливо. І ні в якому разі не ув’язнювати себе у чотирьох стінах. Я мешкаю на п’ятому поверсі в будинку без ліфта. Але це не заважає мені виходити на вулицю по кілька разів на день. Вниз ступаю ногами на кожен східець. На верх витрачаю менше часу, бо ступаю через один східець”, – сказав Сергій Васильович.
Сергій Михайленко мешкає з матір’ю, 65-річною Галиною Олександрівною. Має дорослих сина і дочку. Дружина 5 років тому пішла до іншого.
“Я дуже люблю життя. Навіть попри те, що після аварії воно в мене круто змінилося. Для мене всі люди добрі. Я ні на кого не ображаюся. Бо як ти ставишся до оточуючих, так само будуть ставитися і до тебе”, – додав Сергій Васильович.
Наступного року Сергій Михайленко планує встановити рекорд. Пропливти Кременчуцьким водосховищем 12 км.
