Хворий на ДЦП Сергій Новіков закінчив ЧНУ із червоним дипломом
Коли Сергій Новіков народився, йому поставили діагноз – дитячий церебральний параліч. На хлопчика чекали спецшкола, інвалідний візок, ізоляція від світу… Натомість Сергій із червоним дипломом закінчив економфак і зараз допомагає школярам опанувати економіку.
«Нічим не можемо допомогти», – постійно чули батьки Сергія від лікарів, до яких зверталися. Та сім’я була переконана: дитину всупереч усьому треба поставити на ноги.
Так почалася тривала і складна боротьба за здоров’я і повноцінне життя сина. Його з дитинства вчили спілкуватися з людьми, любити книги. Щодня хлопчика водили до дитячого садка, де у нього з’явилося багато друзів, а вдома він постійно робив фізичні вправи, час від часу підліковувався у санаторіях.
Коли батькам запропонували віддати сина до спецшколи, вони категорично відмовилися.
– Ми точно знали, що він повинен рости серед здорових дітей і вчитися у нормальній школі, – каже Людмила Новікова, мати Сергія. – Були певні: саме так подолаємо комплекси, яких зазвичай чимало у дітей з особливими потребами. Нам дуже хотілося, щоби він почувався комфортно серед здорових, а не серед хворих людей!
Сергій дуже любив вчитися, йому було все цікаво. Щоправда, через хворобу не міг регулярно відвідувати школу, тому вчителі працювали з ним удома. Закінчивши школу із срібною медаллю, Сергій вступив на економічний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Пересуваючись на милицях, він відвідував лекції і практичні заняття. Про візок навіть не йшлося. Здобувати знання допомагали батьки.
– Мама була моїми ногами, а тато – головою, – жартома каже Сергій.
Людмила Павлівна з сином-студентом відвідувала заняття, допомагала писати лекції. А Леонід Миколайович, кандидат фізичних наук, допомагав Сергію готуватися до заліків та іспитів. І результат клопіткої праці не забарився – Сергій Новіков закінчив університет з червоним дипломом.
Певний час Сергій вів гурток економіки у школі, де сам навчався. 20 його учнів уже стали студентами економічних вузів і підтримують дружні стосунки зі своїм наставником.
– Головне – повинна бути мета у житті, – переконаний молодий учитель. – Якщо наполегливо і старанно до неї іти, все обов’язково вийде. Здаватися не можна. У цьому переконався на прикладі своїх батьків. Усе, чого я досяг, – це їхня заслуга.