Фото телеканалу ZIK
Завдяки отцю Ігорю Шкодзінському на його службі відкриваються святі таїнства тим, хто раніше не міг ні сповідатися, ні молитися.
Ігор Шкодзінський чи не єдиний в Україні священик, який вивчив спосіб спілкування із тими, хто не чує і навіть править для них Богослужіння. На його службах у тернопільській церкві Матері Божої Неустанної Помочі небагатолюдно та незвично тихо. Ці служби значно коротші від звичайних. Добре знайомі літургійні слова о. Ігор промовляє особливо чітко й повільно, аби парафіяни могли читати по губах, супроводжуючи жестами. А все почалося з драми у власній сім’ї кілька років тому.
– Коли нашій донечці Настуні не виповнилося і року, ми зрозуміли, що дитина не чує, – розповідає отець Ігор. – Кинулися з дружиною по лікарях, по святих місцях, туди-сюди, виявилося так, справді – у дитинки відмер слуховий нерв. Далася взнаки важка вагітність дружини. Ми спочатку хотіли виїхати за кордон, адже в нашій країні, самі розумієте, для таких людей майбутнього практично немає – ні освіти потім не здобудеш, ні роботи не знайдеш. Однак нам відмовили у візі. Довелося віддати дочку у спецсадок, де була сурдогрупа, потім – спецшкола. Ми вирішили, на все воля Божа.
Роки йшли, і Ігор Шкодзінський задумався, що його дочці скоро треба йти до Першої Сповіді. Проте, як це мала зробити дитина, яка не чує і не говорить, він не уявляв. Отоді священик вирішив і сам вивчити мову жестів, аби такі люди, як його донька, могли безперешкодно відвідувати Богослужіння у церкві.
– Зазвичай, такі люди приходили на службу, дивилися на ікони, запалювали свічки, але не розуміли, що відбувається, – каже о. Ігор. – Я зрозумів, що так бути не повинно.
Допомогти о. Ігорю зголосилася знайома сестра-студитка Анна із львівської церкви святого Михаїла. Вона має глухих батьків і знає богословські жести, окрім того, робить сурдопереклади Богослужінь. Її о. Ігор запросив до Тернополя на два тижні і вона пояснила щоденні молитви, о. Ігор замовив спеціальні таблиці з текстом. Потім замальовував в окремому зошиті навпроти кожного слова з молитовника – жест. Так і запам’ятовував. Каже, на все про все пішло більше двох тижнів, поки наважився сам провести Службу Божу.
– Проблема в тому, що у мові глухих – 3,5 тисяч базових жестів, – каже отець. – Однак дуже часто самі люди із вадами слуху такою кількістю не послуговуються, бо просто не знають. До прикладу, я освоїв заледве 500 жестів. Кожен жест – це окреме слово. І коли я не знаю, як показати те чи інше слово, передаю його буквами, а слухачі показують мені жестами. Так я можу перевірити, чи вони мене розуміють.
Річ у тому, що нечуючі можуть читати звичайні книги, але багатьох слів часто не розуміють, або будують речення по-іншому.
Окрім літургій доводиться о. Ігорю і вінчати молодят, і хрестити новонароджених. Допомагає йому сурдоперекладач – коли доводиться до рук брати кадило чи хрест. А ще нові навики допомогли у спілкуванні з дочкою. Сьогодні Настуні 16 років, вона навчається у 8 класі. Проте, яким буде її майбутнє, о. Ігор наразі не задумується. Каже, що в нашій країні для таких людей можливостей не особливо багато.
Мирослава Яремків