“Досі живий – це вже перемога”. З протезом на фронті: військовий повернувся на службу після поранення (ВІДЕО)

Богдан, військовий з ампутацією руки. Суспільне Дніпро, Юрій Тинний

Військовослужбовець 108-ої бригади Дніпропетровської окремої бригади Сил територіальної оборони після поранення і протезування повернувся у свій батальйон. До військової служби Богдан займався козівництвом. 25 лютого 2022 року добровольцем пішов на фронт.

Про війну, поранення, реабілітацію та повернення на службу Богдан розповів Суспільному.

Богдан розказує: бойовий досвід він здобував «на нулі», був стрільцем на Донецькому напрямку. За пів року служби, під час виконання бойового завдання, пострілом з російського танку Богданові відірвало праву руку.

“Поранення отримав під час виконання бойового завдання, йшли на допомогу бойовим побратимам, несли БК, воду, сухпаї. Зав’язався бій. Перший постріл танку над головою у десяти метрах від мене, і все. Я себе оглянув – дивлюсь – рука все, майже, ще висіла трохи, потягнувся за турнікетом, а руки слизькі були, в крові, турнікет собі накласти не зміг. Крикнув ротному, що я 300, мені ротний і командир відділення оперативно надали допомогу… Дружині важко було сказати, що я у лікарні і не зовсім цілий. Бо, знаєте, розмовляєш з нею раз на тиждень і кажеш – все нормально. А тут треба сказати, що не зовсім у повній комплектації”, – згадує військовий.

У березні за державною програмою йому поставили активно-тяговий протез. Рік він звикає ним користуватися і наступної весни отримає біонічний. Випадок протезування складний, бо висока ампутація, але зараз труднощів зі штучною кінцівкою немає, говорить військовий.

“Ампутанти з мого батальйону, то всі вже на протезах. Були ситуації, що довго у когось гоїлося, але в основному доволі швидко і нормально всі попротезувалися. Просто у мене довше було, бо випадок специфічний. Протезист, який мене протезував сказав, що в нас все вийде. Мені за пару тижнів все підігнали, все зробили. Пишу нормально лівою рукою, вожу авто без проблем, все навчився, немає такого, що не можу себе обслуговувати”, – розповів він.

Тепер Богдан – молодший лейтенант, офіцер з персоналу.

“За ВЛК, я обмежено придатний у воєнний час. Я міг за місцем проживання в ТЦК служити, але не сильно мене приваблювала ця перспектива. Тому я запитав у себе в військовій частині чи є для мене підходяще місце. Там мене прийняли, сказали залишайся і служу далі. Я для себе ще в перші дні вирішив, що ситуація може бути різна і зі мною може трапитись, що завгодно, тому всі ризики я на себе приймав, розумів, що може бути. Досі живий – це вже перемога”, – говорить тероборонець.

Юлія Підгола, Ірина Стрижка