Хлопець на інвалідному візку допомагає готувати тушонки для армії. Історія волонтерської родини з Вінниччини

Наталія Горовенко тримає 19-річного сина Богдана за руку. Хлопець пересувається на кріслі-колісному. Він з народження має діагноз ДЦП. Проте він комунікабельний, гарно говорить українською мовою і займається волонтерством – допомагає готувати тушонки для наших захисників. «Закуска бандерівська. З любов’ю до України» – понад 9000 банок тушонки зробили волонтери, яким допомагав Богдан.

«Коли розпочалась війна, родичі забрали нас до себе в село Дубовець, Немирівського району. Уже там ми спершу допомогли приготувати обід переселенцям: деруни, вареники. А потім нам привезли м’яса і попросили зробити тушонку. І так все закрутилось. Працювали із нами сусіди, куми, кілька сімей. Хтось постійно допомагає, хтось час від часу приходить. Потім наш фермер придбав свиню і ми її переробили на тушонки, потім ще нам придбали три свині. І так закипіла робота. Пізніше і люди почали фінансово допомагати. Хтось приносив банки, хтось овочі. Село невеличке але нас підтримали чимало осіб і ми дуже їм вдячні. А от Богданчик теж брав участь у цьому процесі. Не сидів склавши рук, просив дати хоч якусь роботу», – розповідає Наталія Горовенко. Попри те, що кожний рух хлопцеві дається нелегко, він наполегливо вирішив займатися волонтерством.

«Я теж захотів бути корисним. Тому допомагав і допомагаю по сьогодні складати тушонку в ящики, полоскати банки, перекручувати на електром’ясорубці сало та м’ясо, я закидав і контролював цей процес. Перекручував овочі. Сам якось перекрутив цілий мішок моркви. Ще допомагаю з ліпленням вареників, просіваю борошно, пробую розкачувати тісто. Трішки буває втомлююсь, але мені дуже подобається працювати, знаючи, що це попрямує до наших воїнів».

З початку березня родина Горовенків поруч із іншими волонтерами виготовили 9000 банок тушонки, їй навіть дали особливу патріотичну назву: «Закуска бандерівська. З любов’ю до України».

«Зізнаюсь, до війни ніколи не готувала тушонку. Довелося вчитися по рецептах в інтернеті, ще розпитували бабусь, матерів. Ми додаємо в свій продукт багато спецій. Коштували, і на смак дуже добра. А хлопці як нам дякували! Ми отримували грамоти і від волонтерського центру «Загартовані серця», які забирали в нас харчі і передавали на передову. Також ми отримали подяку від Повітряних Сил України. Це дуже приємно. Якщо було замовлення та сировина ми працювали інколи по сім днів на тиждень. Зараз трішки менше. Нині ми більше робимо акцент на варениках. За день ліпимо 100 – 1500 штук вареників із картоплею, м’ясом та лівером», – додає пані Наталя.

Зупинятися родина Горовенків не планує. І Богдан гордий тим, що обрав волонтерський шлях.

«Я мрію, щоб якнайшвидше настав мир і перемога була за нами. І це бажання я навіть загадав в свій день народження, що святкував у червні місяці», – зазначив Богдан.

Пані Наталія все життя присвятила своєму синові. У центрі «Гармонія» у Вінниці пишаються таким патріотичним запалом цієї родини і самого Богдана.