Дехто його називає — дніпровський Нік Вуйчич, хоча найчастіше — «кулібін». На Дніпропетровщині без двох ніг і руки живе винахідник, якого язик не повертається назвати непридатним. Трагічні події чоловіка не зламали — Олександр Турчак продовжує радіти кожному новому дню та приносити користь. Історія людини, що створює та ремонтує пересувну техніку, — просто зараз.
57-річний мешканець села Китайгород Олександр Турчак уперше в житті спілкується із телевізійниками — і від цього ніяковіє. Розповідаючи про своє життя, чоловік згадує: коли йому було чотири роки, помер батько, у 12 — мати. Ще15 років потому він сам ледь не загинув — і став інвалідом:
“В 90-му році на мотоціклі попав в ДТП — відірвало руку».
Далі були важка соціалізація, несподіване кохання, одруження і народження доньки. Здавалося, в житті розпочалася велика світла смуга. Та коли дитині виповнилося чотири роки, чоловіка, що працював помічником комбайнера, затягнуло в комбайн і відрізало обидві ноги. Та навіть після цього Олександр Турчак продовжує радіти кожному новому дню.
Олександр Турчак, винахідник: “Доля важка, але я не зламався. Я стараюся жить, шоб яку-то користь приносити для сім’ї».
Саме родина стала для чоловіка сенсом життя. Дружина та донька підтримують чоловіка в усіх починаннях.
Ганна Турчак, донька: “Никогда не было таких упрёков, что ты не такой как все, там, инвалид. Ты обычный человек. Ты мужик, всё. Пів! Полмужика? Нет, ты у нас был полноценный мужик».
Весь світовий день Олександра Турчака розписаний по годинах. Спочатку готує їжу для худоби та птиці. Більшість приладів для цього змайстрував або модернізував сам. Ну а далі прямує до гаражу, де й розташована його майстерня. Тут чоловік ремонтує двигуни та робить усіляку техніку, яка допомагає по господарству:
“Болгарка, сварка, дрелька там. Це — друга рука моя. Надо шото зробить, просверлить, надо чем-то держать, да. Зажав, дрелєчкою взяв, дірочку просверлив, наприклад, чи пристукав, чи зігнув, там».
Окрема гордість винахідника — ось ця коляска, що працює на паливі. Саме на ній чоловік пересувається по городу та на великі відстані. А от електрична, колись видана державою, вже не підлягає ремонту. Нового ж візка за бюджетні кошти пан Олександр чекати втомився.
Людмила Турчак, дружина винахідника: “По догляду за чоловіком, у якого немає двох ніг і руки, я одержую 33 гривні від держави. Ну я не жаліюся, аби він був здоровий і все було в нас добре».
Ну, а ось цей диво-агрегат пан Олександр вигадав, аби полегшити важку працю дружини, яку дуже кохає.
Олена Вакуленко, подруга родини: “З полуслова понімають один одного. Вона тільки глянула, він їй там уже… ілі наоборот. Саша, Саша скільки по больницях, скільки всього — вона рядом, біля нього. Щоб вона його кинула — боже упаси. В других єсть і руки, і ноги — мозгів нема. А тут того нема, так голова работает».
Дехто з односельців називає Олександра Турчака «дніпровський Нік Вуйчич», і після розголосу у ЗМІ пророкують йому чималу славу. Натомість сам чоловік мріє про інше.
Олександр Турчак, винахідник: “Мене частіше називають Кулібін, но Вуйчічем дуже рідко. Хочеться бути вже дідом. Желательно мальчика? Бистріше».
Жартома Ганна Турчак пообіцяла у 2020-му зробити батькам сюрприз і, можливо, народити одразу двійню!
Автор — Артур Терещенко Камера — Олександр Самсонов