Суспільне Луцьк
У селі Зміїнець Луцького району проживає декілька родин-переселенців із Донеччини та Луганщини. Серед них – сім’я Полстяних із Лисичанська. Як розповів Суспільному Іван Полстяний, його мама Наталія – людина з інвалідністю з порушенням слуху, якій покидати рідний дім було непросто.
Наталія Полстяна мовою жестів розповіла: син наполягав виїжджати одразу після вторгнення російських військ в Україну.
“Доволі важко було переїжджати, бо я звикла до домівки, друзів. Свій “УТОГ” був там. Подарунок прилетів від “асвабадітєлєй” і, на жаль, мій будинок не вцілів. Хоча, я планую повернутися додому”, – зазначила жінка.
Наталія Полстяна. Суспільне Луцьк
Сім’я Полстяних – чоловік Іван, дружина Марина та троє дітей – переїхала на Волинь наприкінці березня, а згодом забрав усю родину. Зі слів Марини Полстяної, їхали у невідомість та переживали, однак на Волині їх зустріли та прийняли хороші люди.
“Ми їхали і боялися кудись їхати, дуже страшно було. Нам тут допомагають, розмовляють із нами. Місто гарне, але нам додому хочеться, тому що там робота, власний будинок, школа”, – говорить жінка.
Родина Полстяних. Суспільне Луцьк
Поселила в будинку переселенців із Луганщини волонтерка Наталія Ткачук. З її слів, у будинку проживає 17 осіб, зокрема з Новодружеська, Донецька, Лисичанська і Харкова.
“Будинок стояв пусткою. Я своїми зусиллями, людей, які живуть у нашому селі, облаштували його, провели опалення, меблі, побутову техніку. Все завезли і тепер люди мають прихисток”, – розповіла волонтерка.
Волонтерка Наталія Ткачук. Суспільне Луцьк
З Харкова на Волинь переїхала Наталія Іщик із чоловіком Вячеславом Сергієнком, котрі нині оселилися в Луцьку. Тут їх прихистили друзі.
Сама жінка родом із Каменя-Каширського, а після закінчення школи-інтернату жила в Харкові: спочатку в гуртожитку, а торік купила квартиру. Говорить: ще не встигла її облаштувати, як довелося покинути власне помешкання.
Вячеслав Сергієнко та Наталія Іщик. Суспільне Луцьк
Жінка жестовою мовою розповіла, що про події 24 лютого та сирену, яка лунала за вікном, їм сповістив син, який був з ними вдома.
“24 лютого ми прокинулися із чоловіком і почали снідати. З нами ще був син, який нам наказав швидко одягатися, бо лунала сирена. Тоді ми зрозуміли, що почалася війна. Син почав мене обіймати, цілувати і казав: “Я тебе дуже люблю”, – говорить жінка.
У Луцьку сім’ю харків’ян прихистили друзі. Син пані Наталії – військовий. Намагається підняти настрій мамі, перебуваючи за сотні кілометрів, говорить жінка.
Суспільне Луцьк
“Для мене нещодавно був великий сюрприз. Дзвінок у двері, а тут світиться лампочка, це коли живуть люди нечуючі. Відчиняю двері і кажу, що Ви помилилися. А той хлопець каже: це Вам квіти. Це для мене був шок, бо прочитала від сина записку, розплакалася, бо для мене це було приємно”, – додала Наталія Іщик.
Загалом нині у Волинській області проживають десятеро переселенців – людей з інвалідністю з порушенням слуху.
Лариса Літвицька