Окопні свічки для бійців: хлопець з синдромом Дауна разом з батьками допомагає військовим Харківщини (ФОТО)

Родина Орлових з Лозової виготовляє окопні свічки. Харківщина, січень 2023 рік. Фото: Юлія Токар / Суспільне Харків

Родина Орлових з Лозової виготовила та передала на фронт понад 5000 окопних свічок. Накручувати картон, нарізати та розставляти гніт батькам допомагає 14-річний Денис. Хлопець має синдром Дауна, пише Суспільне.

Лозів’янка Ольга Орлова виготовляє окопні свічки для бійців на кухні. Допомагає жінці чоловік та її 14-річний син Денис. Підліток має інвалідність.

“Здебільшого він вирізає гніт, розставляє його, трохи допомагає накручувати. Сам картон вирізати я йому не даю, бо малярний ніж дуже гострий”, — розповідає Ольга.

14-річний Денис, який має синдромом Дауна, допомагає виготовляти окопні свічки. Харківщина, січень 2023 рік. Фото: Юлія Токар / Суспільне Харків

Робити окопні свічки у родині почали у вересні 2022-го, до цього пекли для військових, розповідає Ольга. Більшу частину роботи вона робить самостійно або з чоловіком. Каже, Денис допомагає, але швидко втомлюється.

За словами Ольги, Денис з перших днів сам прийшов допомагати батькам робити свічки. Жінка каже, це теж частина його розвитку.

“У нього такі руки слабкі, що він буквально два-три роки тому навчився більш-менш добре різати. А картон щільний, і ножиці тугі, і в нього розробляються м’язи рук. Я вважаю, що це дуже добре для нього”, — каже мати Дениса.

Хлопець розуміє, що робить добру справу для військових, говорить Ольга.

“Щоразу я йому розказую, що хлопцям холодно, він мені отак показує — тре руки. Я кажу: “Так!” Потім показує, як вони будуть руки гріти. Воду нагріють, чай собі зроблять, грітимуться”, — розповідає Ольга.

Я б не змогла просто сидіти й нічого не робити

За виготовлені свічки військові дякують Денису і передають шеврони, говорить мати: “Він з ними прокидається, він з ними лягає, він приходить з однієї кімнати в іншу і стопку цих шевронів тягне з собою, щоб вони нікуди не ділись”.

Одна свічка може горіти до 10 годин, розповідає Ольга.

“Я б не змогла просто сидіти й нічого не робити. Якщо не свічки, то були б в’язані шкарпетки, якщо не шкарпетки, то була б випічка, якщо не випічка, то пішла б сітки плести”, — говорить волонтерка.

За словами Ольги, парафін для першої сотні свічок купувала сама, потім фінансово почали підтримувати знайомі.

“Парафіну було закуплено вже на понад 100 тисяч гривень. Моя родина таку суму ніколи б не знайшла. Люди небайдужі, друзі, вчителі, лікарі, сусіди, батьки, усі, хто знає мене, хто не знає, усі допомагають”, — говорить Ольга.

Один військовий мені сказав, що іноді свічки важливіші, ніж їжа. Я додому прийшла, розплакалася

Готові свічки родина здебільшого передає місцевим волонтерам, інколи бійці особисто замовляють і забирають коробки, говорить Ольга.

“Іноді допізна крутимо, до ночі. Адже бува, хлопці дзвонять: “Потрібно терміново”. Скільки? Скільки зможете. Звичайно, зможу дуже багато. Один військовий мені сказав, що іноді свічки важливіші, ніж їжа. Я додому прийшла, розплакалася. Наскільки хлопці мерзнуть, що їм навіть їсти у цей час не хочеться”, — каже Ольга.

За день сім’я виготовляє в середньому 40 свічок. Ольга каже, зупинятися на цьому не планують, хочуть збільшувати об’єм.

Альона Рязанцева, Юлія Токар