73-річний Анатолій Сухецький із села Велика Севастянівка на Христинівщині змушений долати 36 кілометрів в інвалідному візку до управління соцзахисту. До міста 18 кілометрів по автотрасі. На дорогу витрачає до 5-ти годин. Має інвалідність з дитинства. В автобус зайти не може.
В маршрутку залізти не можу, бо ноги не підіймаються, – розповідає пенсіонер. – Це треба навкарачки рухатися по східцях. Колись пробував. Та поки доїду до автобуса, забрудню руки й ними потім можу замастити сидіння. А люди ж дивляться. Мені так незручно від цього. То я краще вже сам добираюсь. До сільського голови не звертаюсь, аби допоміг, бо не хочу набридати. Та й не так часто мені треба в Христинівку. Кличуть приблизно раз на місяць. То папірець якийсь завезти, то гроші нараховують.
Водії рідко пропонують підвезти чоловіка.
Я дивлюсь на подорожі позитивно, – сміється Сухецький. – Нічого занадто тяжкого не роблю. Мені треба, аби серце не обростало смальцем. За всі роки вже накачав м’язи рук, як у спортсменів. З дому виїжджаю зазвичай о 5-ій ранку. Краса навколо. Щодо своєї безпеки не переймаюся. За правилами дорожнього руху можу їхати по правому боці. Коли чую, що позаду наздоганяє машина, беру ще правіше. Звичайно, є водії, які ледь дзеркала не обривають об мене. Але ще не було, щоб хтось мені нашкодив. Нещодавно їхали люди й запропонували підвезти. Категорично відмовився. Не хотів їм щось пошкодити. В них така гарна автівка і тут я зі своїм візком. А вони взяли й зателефонували до мера Христинівки. Приїхав забрати мене. Відмовив і йому. Наш сільський голова потім таки довіз, в результаті. А так, рідко хтось зупиняється.
Востаннє чоловік їздив до соцпрацівників минулого тижня. Ті хотіли уточнити його контактний номер. Мобільного телефону Анатолій Сухецький не має.
Прийшов папірець, що потрібно з’явитися в 6-ий кабінет, – пояснює Анатолій Авксентійович. – То я й поїхав. Хотіли знати мій номер. Телефону не маю, тому дав сусідчин. Взимку нікуди не їжджу. А так, вибираю гарну погоду й прямую в місто. Ходити можу трохи, але це тяжко. Милиці постійно роз’їжджаються. Добре, що кабінети соцзахисту на першому поверсі. Візком не можу заїхати, але дійти сил вистачає.
В управлінні соціального захисту населення Христинівської РДА своєї провини не вбачають. Кажуть, їздити до них пенсіонер хоче сам.
Востаннє, коли він в нас був, приїхати самостійно було його власною ініціативою, – запевняє начальниця управління Світлана Ісакова. – Сам захотів. Закон не передбачає, аби його возити. Він ходячий. На чому він добирався, ми не знали. Дізналися, що їздить на візку, коли до мене зателефонував міський голова. Ніхто його в райцентр ніколи не викликав. Всі питання він може вирішити у сільській раді. Його особиста присутність тут не потрібна. Єдине, йому треба знімати зекономлену субсидію в банку. Але й тут чоловік може написати доручення на когось.
Пенсіонер заперечує слова чиновниці.
Якби мені не приходив папірець з’явитися, то чого б я їхав, – дивується Анатолій Сухецький. – Про те, що мені можна робити все необхідне у сільській раді, ніхто не пояснив. Зараз керівниця соцзабезу накинулася на дівчат із сільської ради. Мовляв, нащо ті мене направили в Христинівку. А вони цього не робили.
В Департаменті соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації словам колеги вірять.
Мене запевнили, що ніхто цього візочника не викликав, – каже заступник директора Департаменту Олег Шимчук. – Але ми вже попросили, аби вони через засоби масової інформації роз’яснили людям, що непотрібно їхати в саме управління, аби щось з’ясувати. В кожній сільській раді є уповноважений, який може прийняти та передати документи. То людина почула, що потрібно повідомити телефон й вирішила перепитати про це самостійно.
В разі необхідності людей з вадами здоров’я можуть возити соціальні таксі. Проте не в кожному районі вони поки є.
В Тальному, наприклад, немає такого таксі, – перераховує Шимчук. – В Умані, Золотоноші, Звенигородці, Чорнобаї та Черкасах вони є. Ще в Каневі, але там уже старенька машина. Щодо Христинівки ми рекомендуємо меру міста, аби він закладав на таку послугу кошти в бюджеті. Це необхідно.
На Черкащині живе 106 тисяч людей з інвалідністю. Скільки з них пересуваються у візках, в Департаменті не знають.
Мер Христинівки Микола Наконечний пообіцяв стежити за долею Сухецького. Збирається придбати йому мобільний телефон. Чоловік живе самотньо. Має двох дітей та сестру. Ті до нього не навідуються.
Сергій Радченко