Після реабілітації капітан, який втратив обидві ноги, командує ротою

Після реабілітації капітан, який втратив обидві ноги, командує ротою. руслан макогон, ампутация, капітан, ноги, протез

Після реабілітації капітан, який втратив обидві ноги, командує ротою. руслан макогон, ампутация, капітан, ноги, протез

Ми зустрілися з Русланом Макогоном після ранкового шикування, на якому командир бригади імені гетьмана Івана Виговського полковник Дмитро Кащенко оголосив наказ про присвоєння йому чергового звання — капітан. І тут стрій вибухнув оплесками і схвальними вигуками.

Так, капітан Макогон Руслан Миколайович знов повернувся на свою посаду — командира інженерно-саперної роти.

АрміяInform писала про нього, коли офіцер проходив реабілітацію в Ірпінському шпиталі.

Після підриву на вибуховому пристрої він втратив обидві ноги — ампутацію довелось зробити нижче колін. Реабілітація та відновлення тривали майже 8 місяців.

Як розповідає Руслан, рішення про повернення на службу було твердим:

— Не пригадую, щоб я зневірився. Неприємними були моменти саме щодо болючих відчуттів, а розпачу чи відчаю не було. Просто чекав, коли знову стану на ноги. Для початку, у перші дні, треба було звикати до протезів. Сидіти в них, надягати хоча б на пару годин на день. Протези добрі, їх виготовило Київське протезне підприємство «Без обмежень». Коли я до них звик, потихеньку почав підніматися за допомогою інструктора. Потім на милицях, пізніше — з однією милицею, і так потроху розходився — більші відстані, бігові доріжки. Тепер можу спокійно пройти три кілометри, а от пробігти — небагато. Підлеглі мене зустріли радісно. Було відчуття, що нікуди не їхав. Командувач дозволив залишитись на своїй посаді.

На моє запитання, що б міг розповісти бійцям, які можуть потрапити в таку ситуацію, відповідає без жодних вагань, як про давно обмислене:

— Просто не падати духом, багато тренуватись. Чим більше тренуєшся, тим легше потім буде жити, пересуватись. Нині я спокійно керую машиною. Звичайно, є ті, хто замикається в собі, зазвичай, це старші люди. А ті, які молодші, якось простіше переносять. У палаті, коли я лежав у Київському госпіталі, були поранені хлопці — троє з ампутаціями. Один поламаний весь, в іншого п’ятки роздроблені — на КАМАЗі підірвався на протитанковій міні. В Ірпінському госпіталі у відділенні всі ампутанти були. Я й досі спілкуюся з ними. Один, у якого були поламані ноги, вже у строю, нині в район ООС виїжджати повинен. Інший, з високою проблемною ампутацією, у Німеччину виїжджатиме, йому робитимуть нанопротез. Ще один наразі вдома, проходив комісію. Теж думає повернутися.

Олександр Шульман
Кореспондент АрміяInform

Фото автора

АрміяInform

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*