Рівнянин з однією рукою завоював три золоті медалі на «Іграх Нескорених»

Айдарівець В’ячеслав Хільчишин з позивним «Лось» з міста Сарни добровольцем пішов захищати Україну у 2014-му. Отримав важке поранення і втратив праву руку, але зберіг силу духу. 47-річний боєць регулярно їздить на змагання із силових видів спорту та плавання. Цьогоріч став переможцем на «Іграх Нескорених», пише «Вісник+К».

Повернувся з Росії, щоб захищати Україну від російського агресора

Анексія Криму застала В’я­чеслава Хільчишина на заробітках. Він працював у Петербурзі в охоронній фірмі. Побачивши, що відбувається, чоловік повернувся в Україну і пішов добровольцем на війну у батальйоні «Айдар». До волинян у нього особливо тепле ставлення, адже у цьому підрозділі найбільше було наших земляків. У серпні 2014-го українські війська зайняли Хрящувате. Це селище, з якого добре видно Луганськ. Думали, що будуть брати місто, тільки чекали наказу. Але почався обстріл з «Градів» та «Ураганів». А вранці 14 серпня з Луганська на допомогу сепаратистам прийшли російські танки та десантники із псковської дивізії.

– На моїх очах загинув лучанин Ігор Філіпчук з позивним «Сороковий» – справжній боєць. Він достойний того високого звання – Герой України, – пригадує «Лось» трагічні події. – Ігор був поряд зі мною, з гранатомета вистрілив по танку, і буквально за кілька секунд у відповідь прилетів снаряд. Цим пострілом його вбило, а мені перебило праву руку. Тільки пам’ятаю, як «Зола» – Ігор Лапін – робив джгутом перев’язку, щоб зупинити кровотечу. Швидкою, яка в нас була, мене закинули в аеропорт, а звідти «вертушкою» переправили у Харків. Я пригадую, як попив води і знепритомнів. Прийшов до тями вже у госпіталі. Медики пришили руку, але було вже запізно.

У Києві хірурги, щоб урятувати життя бійцеві, ампутували кінцівку, бо почалося зараження крові. У Харкові айдарівцю виготовили механічний протез, але він був незручний. За словами В’ячеслава, ще й досі найбільше докучає фантомний біль у пальцях, яких уже немає. Зараз виявили цукровий діабет.

У Хільчишина бійцівський характер: навіть втративши руку, він не зламався і не здався. Після реабілітації одразу поїхав на змагання зі штовхання ядра й метання диска і став срібним призером чемпіонату України серед спортсменів-інвалідів. П’ять років тому В’ячеславу у Німеччині виготовили сучасний протез.

– Зі мною було двоє бійців, які також втратили у боях руки. Жили ми в окремому котеджі у невеличкому містечку Дудерштадт у Нижній Саксонії. З нами працювали досвідчені лікарі-реабілітологи. Спочатку зробили пробний варіант протеза, який управляється спеціальними датчиками, – розповідає доброволець. – Нас навчали правильно користуватися штучною рукою, самостійно одягати та знімати її. Спочатку я звик до протеза й було дуже зручно. Та згодом він почав «глючити», а у нас немає спеціалістів, щоб його відремонтувати. По Скайпу консультувалися з німецькими фахівцями, але так і не вдалося нічого зробити. То останнім часом вже не користуюся протезом, бо у тому місці, де штучна рука приєднується до плеча, стали з’являтися папіломи. А вони подразнюються і болять. Я розумію, що протез, який важить три кілограми, таки треба носити для рівноваги, бо спину кривить під час ходьби і фізичних навантажень.

Хто заздрить пільгам, нехай іде на війну

В’ячеслав займається у сарненському клубі інвалідного спорту «Повір у себе». Добрим словом згадує керівника Олександра Цицюру і тренера Олександра Фесовця. За його словами, це люди, які реально допомагають і підтримують. Коли готувався до змагань з плавання, то безкоштовно тренувався у рівненському клубі «Фітнес-спорт».

Цього літа Хільчишин брав участь у всеукраїнських «Іграх Нескорених» у Черкасах і став чемпіоном. Завоював золоту медаль у штовханні ядра. На турнірі у Кривому Розі спробував свої сили у плаванні серед спортсменів-інвалідів. Виграв на двох дистанціях – 50 і 100 метрів. Щоб зрозуміти, наскільки це складно, прив’яжіть одну руку і спробуйте перепливти басейн.

Кілька років тому, у День незалежності США (4 липня), його запросили на дипломатичний прийом. У резиденції посла він спілкувався з американським генералом, який називав добровольців з «Айдару» відчайдушними героями. Але він тоді зауважив, що так досить часто трапляється: про тих, хто справді воював і першим став на захист своєї батьківщини, забувають. Згодом починають їх ганьбити, принижувати, а всі лаври присвоюють собі різні самозванці й негідники, які й пороху не нюхали.

– Ці слова я ніколи не забуду, – зазначив на завершення нашої відвертої розмови В’ячеслав Хільчишин. – Дуже хочу, щоб такого в Україні не сталося. Але останнім часом ми бачимо, як відкривають кримінальні справи проти добровольців. Нас намагаються пересварити між собою. Також чимало є людей, які заздрять пільгам. Таким «патріотам» я б порадив піти на фронт, повоювати, щоб відірвало руку чи ногу, тоді матимете і квартиру, і протез, і безкоштовний проїзд у громадському транспорті, – сумно усміхається айдарівець «Лось» і додає, що ця війна триватиме ще довго.

Кость Гарбарчук