Армієць Андрій ‘Рибак’ / 5 канал
Втратив ногу та ушкодив хребет, але після піврічного лікування повернувся на передову. Розвідник із позивним “Рибак” категорично відмовився від статусу демобілізованого за станом здоров’я. І переконав, що протез не заважатиме виконувати бойові задачі. Історія людини, яку не зламала війна, від Вікторії Ковальової.
Ранкова кава та підготовка до бойового виходу. Андрій із позивним “Рибак” накладає протез ноги і вирушає на фронт.
Ліву ногу чоловік втратив два роки тому – 1 квітня він отримав завдання доправити харчі на один зі спостережних постів розвідки на Луганщині. Проте машина не змогла дістатися пункту призначення. За кілька метрів до нього підірвалася на ворожій міні.
“Я був за кермом, а Андрій був як старший. Переднім правим колесом наїхали, вийшов вибух”, – пригадує армієць Борис.
“Вночі була зроблена закладка. Моя сторона підірвалася. Трішки політав на метрів 30. Коли вже оговтався, то все, вроді на місці. Але рухатися не міг. Бо крім ніг був ще й хребет. 2 хребця осколкові поранення. І рух був повністю відсутній”, – ділиться боєць.
Поранену ногу довелося ампутувати. Після чого тривале лікування та реабілітація. Підтримували Андрія родина й побратими.
“Дякувати Богу, не було чого не жити дальше. Треба було боротися. А якщо не боротися, то можна було б звідти вже і не поїхати”, – переконаний Андрій.
За півроку Андрій повернувся до свого підрозділу. Каже, не зміг залишатися вдома, поки побратими воюють на передовій.
“Андрій – це приклад для тих молодих хлопців, що служать. Щоб бачили, що навіть інвалідність це не є перепона для захисту вітчизни. Це саме основне”, – переконаний армієць Ігор.
Нині за спиною підрозділу, в якому служить Андрій, не лише українська піхота, а й цивільні мешканці.
“Головна наша задача, щоб артилерія противника не встигла зробити постріл. Якщо ми її не знищимо – вони знищать нас”, – додав Андрій.
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов
Слава і честь таким воїнам.