Відома блогерка і волонтерка руйнує стереотипи про людей з інвалідністю

Нею не можливо не захоплюватися. Адже все чого вона досягла в житті – це не завдяки, а всупереч всьому! Вона – відомий на Дніпропетровщині волонтер, яку ще називають «кришталевою жінкою» через вроджену ваду кісток.

Відомою Ольга Пометун із Кам’янського стала завдяки тому, що змогла здолати нездоланні перешкоди, пов’язані з особливостями її тіла, освоїти водіння, зробити спортивну кар’єру, організувати роботу Благодійного фонду «Об’єднані добром». І все це йшло паралельно з її постійною роботою над собою, як фізичною, так і психологічною.

Проте розпочати потрібно з самого початку.

Перші виклики

Оля народилася з хворобою кісток. Але завдяки гормональним препаратам, які їй були приписані з дитинства, могла вільно бігати з однолітками у дворі й навіть піти з усіма до школи.
На початку 90-х, коли Україна проголосила незалежність, і в країні почався дефіцит на все, зникли її ліки. Для неї розпочався складний період:

-Мої кістки стали крихкими і кожне падіння чи необережний рух могли закінчитися переломом. Тож у 10 років я мала перелом ноги, за півроку ще один… І так далі. По накатаній. Я перестала ходити. Могла лише сидіти.

За кілька років батьки змогли дістати дефіцитний препарат, але час уже було втрачено: дівчина перестала рости, порушення у скелеті стали незворотними. Тож ліки могли допомогти лише укріпити кістки.  Й у 18 років вона почала заново вчитися ходити:

–Це було неймовірно складно. Адже я не народилася людиною, яка не вміє ходити. Я знала, що таке бігати! Потім я зрозуміла, що якщо не можу повернутися до того життя, то аби вільно пересуватися мені потрібна… машина.

Але дівчині з моїм зростом, з інвалідністю та ще за кермом – було не просто здійснити цю мрію. Проте я вивчилася, отримала права. Однак залишалося відкритим питання грошей, яких у моєї родини не було. Тому я вирішила, що треба працювати (Оля має вищу економічну освіту – Прим.). Але скажу відверто, працювати за фахом в бухгалтерії – це не моє. Для мене сидіти в якійсь кімнаті й копирсатися в паперах – це якийсь жах. Я люблю людей, спілкування, рухатися.

Що б в цій ситуації робила звичайна людина? Напевно ж, спробувала б не звертати уваги на своє власне невдоволення й продовжувала б працювати на посаді, яка хоча й не дуже подобається, але де є чудове керівництво, порозуміння в колективі? Але це не про Олю, тому що саме в цей час вона вирішує змінити професію й починає працювати майстром манікюру:

-І за 6 років я назбирала необхідну для купівлі машини суму. Я продовжувала працювати майстром манікюру. Була доволі затребуваною. Мій блокнот був розписаний на кілька тижнів наперед.

Тож можна було задовольнитися й на цьому етапі…

Поплила попри всі закони фізики

-І в цей момент викликом для мене стало… плавання. В мене сколіоз, постійна сидяча робота – тож я мала постійні проблеми зі спиною. Лікар порадив займатися спортом, але яким може бути спорт при моєму захворюванні? Звісно, тільки плавання.

Тож домовилася з тренером про індивідуальні заняття, прийшла до басейну і… померла! В мене виявилася фобія води. Минає місяць, другий, шостий, а я ніяк не можу поплисти. Тобто тренер все пояснює, я розумію, а як тільки заходжу в воду, то не пам’ятаю себе… Мене запитують, як тебе звати – а я відповідаю: «Не знаю». 

Після 11 місяців кропіткої роботи з тренером та психологом я поплила. 

І лише за 4 роки після того, коли готувалася до параолімпійських ігор, мене оглянув лікар з параолімпійської збірної і сказав, що в  мене такі скривлення, через які я просто не можу лежати на воді. Тобто щоб не потонути, я маю постійно рухатися. І що це називається «негативна плавучість», тобто я взагалі не маю плавати!

Потім був запис в книзі рекордів України, що Ольга Пометун – кришталева жінка – плаває попри всі закони фізики!

«Відкрий себе для життя»

На сьогодні Оля завершила свою спортивну кар’єру: лише раз на тиждень відвідує спортивний зал, щоб тримати себе у формі.

Проте виклики на цьому закінчилися. Наступною вершиною для неї стало… мотивування. Адже робота в басейні, підтримка психолога не пройшли для неї дарма. Їй захотілося розповісти про це, поділившись своїми злетами й падіннями. Такою площадкою для неї стала мережа Інстаграм (де вже зараз в неї більше 56,8 тис підписників – Прим.).

-Я почала описувати свої відчуття, думки, мрії. Викладати фото в мережі, як ходжу на тренування, як їжджу на машині. І мені почали писати люди, що я надихаю їх, мотивуючи жити й розвиватися. Я почала їздити в дитбудинки, зустрічатися із молоддю, розповідати про свій досвід роботи над собою.

А потім – хоча я про це спочатку не думала – написала книгу «Відкрий себе для життя». Для когось це просто історія заснована на реальних фактах. Хтось в ній бачить мотиваційну літературу, а для інших – це один із прикладів літератури психологічного спрямування. Однак я дуже рада, що вона може комусь допомогти, а когось надихнути.

Благодійництво і волонтерство під час війни

Сьогодні Ольга Пометун керує Благодійним фондом «Об’єднані добром», який вона заснувала в 2021 році. Вона зібрала навколо себе волонтерів, разом з якими надає допомогу вимушеним переселенцям. Регулярно їздить до прифронтової зони: останнього разу, у квітні, в Лимані (що на Донеччині – Прим.) лише щасливий випадок вберіг її та її місію – через півгодини після їхнього від’їзду, на місце їхнього перебування впала ракета.

Чи втомилася вона? Під час бесіди вона зізналася, що так. Але разом з тим, цю втому не порівняти з тим, що їй довелося побачити там, за крок до фронту. І сьогодні вона каже, що готова працювати 24 на 7, аби мати змогу допомогти тим, хто живе на прифронтових територіях.

Яким буде наступний виклик цієї надзвичайно відкритої жінки-мотиватора, покаже час. Але вона, як і більшість українців, хоче одного – МИРУ. І робить для цього усе можливе й неможливе, забуваючи про власну інвалідність та проблеми.

Благодійна організація “Благодійний фонд “АІК”