Їй хочеться йти легко, не замислюючись над кількістю кроків. Але Наталя Лічман рахує кожен. І радіє, коли може зробити додатковий, хоча й не спішно. Після поранення нога схудла, і протез почав дошкуляти. Тож жінка чекає на новий, зручніший, який вже виготовляють. А поки Наталя, що вижила під час смертоносного обстрілу, намагається збудувати нове життя.
Внаслідок повномасштабної війни в Україні буде велика кількість людей з інвалідністю. Міністерство ветеранів ігнорує цю проблему та нічого не робить, щоб створити в Україні критично важливе інклюзивне середовище.
Волонтерка з Харкова, засновниця громадської організації “ДоброТАК” Марія Чупініна за час повномасштабної війни, розв’язаної Росією проти України, взяла під опіку сімох дітей. До вторгнення РФ вона вже виховувала трьох і збирала документи, щоб отримати статус дитячого будинку сімейного типу (ДБСТ). Зараз у будинку Марії проживають 10 дітей: старшому синові…
Нею не можливо не захоплюватися. Адже все чого вона досягла в житті – це не завдяки, а всупереч всьому! Вона – відомий на Дніпропетровщині волонтер, яку ще називають «кришталевою жінкою» через вроджену ваду кісток.
Дивіться онлайн проєкт Все буде добре. Ми з України випуск від 15.07.2022. У сюжеті ви дізнаєтеся про волонтерку Галину Григорівну, яка навчилася плести маскувальні сітки, попри втрачений зір. Жінка готова плести день і ніч, аби її сітки вкривали українських воїнів від ворога.
23-річна волонтерка громадського руху з підтримки людей з інвалідністю Владислава Семенченко, яка сама з дитинства пересувається на інвалідному візку, з відзнакою закінчила бакалаврат психологічного факультету Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
18-річна Тетяна Голиборода виступила в онлайн-режимі на Церемонії закриття другої фази пілотного проекту віртуальної співпраці Корпусу миру США перед 300-ма представниками з усього світу. Трансляція відбувалась наживо з Вашингтону. Тетяну обрали з понад сотні українців – потенційних учасників проекту.
Ще 250 в’язаних пар рукавичок, а загалом понад 2100, передала військовим через капеланів луцька волонтерка Валентина Мазурик.
Вона не бачить, а 2 роки тому ще й не чула. Тому зайнятися благодійністю було для нею справою життя.
Доля цієї жінки дуже непроста. Все життя Валентина Мазурик з Луцька мучилася, недобачаючи та недочуваючи, а на схилі літ зовсім втратила зір та слух. Опинилася, здавалося б, у глухому куті… Але сьогодні вона — активна волонтерка, яка по-своєму воює за Україну: нитками та спицями!