Володимир Страшко з Горішніх Плавнів більше року воював на сході України. Санітар з позивним «Дід» виносив з поля бою вбитих та поранених. 58-річний учасник бойових дій пройшов всю лінію фронту. Нині чоловік займається волонтерством. Про життя на фронті та в тилу одного з найстарших учасників АТО в сюжеті Юлії Кравець та Антона Старишка.
До війни Володимир Страшко працював в рідних Горішніх Плавнях газозварником. Учасник двох майданів. А на фронті виносив з поля бою поранених. Боєць 8-ї окремої автомобільної санітарної роти з позивним «Дід» за рік служби в зоні АТО отримав два поранення та контузію. До військкомату пішов добровольцем, незважаючи на інвалідність. Спочатку його не брали через вік.
Володимир Страшко, учасник АТО: Коли мене побачила наша головний лікар Горішніх Плавнів, ця людина мене знала, розплакалася, ну підписала і я попав у 8 роту служити полтавську, а просився в 25 десантну, не пройшов.
Курс молодого бійця в 79-тому навчальному центрі Полтави. І перше бойове завдання – Іловайськ. Володимир розповідає: коли доїхали до Старобешевого, колону розділи на двоє. Без зброї та бронежилетів, лише з білим прапором санітари зайшли на територію, контрольовану сепаратистами та російськими військами.
Володимир Страшко, учасник АТО: В окопах наші ребята лежали, штабелями, живі хлопці, грязні в крові, а в нас по одному шприцу і більше нічого нема. Таблеточки, ну вони нічого не давали. Хлопці просили поможіть, а що ми могли ми ж не медики були.
Завдання санітарів – винести якомога більше поранених. Іноді йшли на хитрощі, аби врятувати хлопців.
Володимир Страшко, учасник АТО: Були такі випадки, що не було укола і підійшов до мене російський солдат, я пам’ятаю його в лице він мені ліки в карман засунув, сам нічого не робив стояв збоку і підказував зроби то, уколи його так.
Поранення, контузія. Знову передова. Тоненьке, Водяне, Піски. Володимир пройшов майже всю лінію фронту. Розповідає, іноді життя наших бійців рятували найнеочікуваніші ситуації. В Пісках наші військові знайшли електробаян і на нього обміняли наших полонених.
Володимир Страшко, учасник АТО: На баян поміняли двох чи трьох чоловік. Я не знав цих хлопців, ну знаю, їх спас баян.
Демобілізували Володимира через 14 місяців. Каже, адаптуватися до мирного життя складно, але головне – захотіти. Нині чоловік займається волонтерством.
Володимир Страшко, учасник АТО: Возимо туди де ми служили, возимо, шо можемо все одвозимо туди.
Володимир Петрович каже: якби не вік, знову взяв би до рук зброю і поїхав би на Схід.
