Про пандуси і не тільки

Як 26-річний Іван Космина відстоює права людей з інвалідністю у своєму районі на Тернопільщині

Іван Космина пересувається на інвалідному візку з 2010 року. За професією він вчитель фізкультури, з 2005 по 2008 рік працював водолазом. У червні 2010-го через воду він втратив можливість ходити: під час спеки Іван стрибнув у річку без повільного входження і одразу відчув, що не може рухатися. Товариш врятував його. Іван сподівався, що це не перелом шиї, але лікарі встановили діагноз — перелом шийних хребців на рівні С5, С6. Після складної операції та тривалого реабілітаційного періоду Іван знайшов у собі сили перебороти депресію і вирішив робити все для популяризації здорового способу життя. Він також поставив собі за мету допомогти людям, які опинилися у складних життєвих випробуваннях. Відтоді Іван Космина постійно доводить власним прикладом, що неможливого не існує. Головне мати бажання зробити життя кращим.

«Я, Іван Космина, інвалід першої групи, за власні кошти, за власну пенсію купив 10 мішків щебеню, 10 мішків піску та три мішки цементу, щоб установили пандус біля приймального відділення лікарні», — йдеться у відеозверненні Івана, яке він розмістив на своїй сторінці у соцмережі.

22 липня минулого року Іван вперше звернувся до голови районної ради з проханням облаштувати пандус у лікарні м. Гусятин. Після цього він не раз нагадував представникам місцевої влади про дану проблему, яка потребувала вирішення. 7 березня 2014 року Іван знову навідався з відповідними зверненнями, які було опубліковано і в місцевих інтернет-виданнях.

«Тоді отримав відписку, що пандус є в поліклініці. Так, є в поліклініці, але не в приймальному відділенні. Це різні будівлі даного медичного закладу. Окрім цього, на тому пандусі, що біля поліклініки, я міг заїхати лише до вхідних дверей. Перед вхідними дверима був бар’єр висотою майже 10 сантиметрів, а це нездоланна перешкода для тих, хто їздить на візку. В мене електровізок німецького виробництва, який прислали друзі із-за кордону, але навіть на ньому було дуже важко подолати цю перешкоду. 9 квітня я знову поїхав в Гусятин, вручив Конвенцію про права інваліда головному лікарю Гусятинської ЦКРЛ і селищному голові. Потім я приїхав і купив будівельні матеріали для того, щоб пандус побудували біля приймального відділення. Пандус вже встановили, але, як видно на фотографії, яку надіслали мені, під час будівництва пандуса не дотрималися норм держбудконтролю», — розповідає «Дню» Іван Космина.

18 квітня до Івана прийшов новий голова Гусятинської РДА, селищний голова і депутат Гусятинської районної ради. Вони пообіцяли за максимально короткий термін владнати проблемні питання щодо облаштування інфраструктури для людей з обмеженими можливостями. Йдеться про облаштування пандусів, а також переходів та переїздів на тротуарах і дорогах.

Іван Космина живе у селі Вільхівчик, що за п’ять кілометрів від Гусятина. «Я не щодня їжджу в Гусятин, але хотілося б приїжджати самостійно і вільно та комфортно пересуватися. Пам’ятаю, коли минулого року мене переносили з вулиці на стадіон. Після цього я зустрівся з представниками місцевої влади, які пообіцяли встановити на даному місці пандус. Його справді встановили, але не дотрималися будівельних норм, через це на даному пандусі я ледь не перекинувся. Потрібно 6 осіб, щоб мене перенесли, бо мій візок дуже важкий. Моя вага разом з візком — приблизно 180 кілограмів. Не хочу нікого просити, турбувати, я хочу бути незалежним», — розповідає Іван Космина.

«Колись проводив моніторинг. Відвідав усі установи Гусятина, в жодній установі візком неможливо було заїхати, окрім адміністрації і будинку культури. В Гусятині в аптеку неможливо заїхати. Це проблема не тільки Гусятина, а й інших міст та областей. Маломобільні люди потребують допомоги. Така людина «закривається», і від цього складно не тільки їй, а й батькам, друзям… Часто мої знайомі кажуть, що не виходять надвір, бо не можуть заїхати на візку на стадіон, не можуть перетнути вулицю, бо там бордюри. Окрім цього, думають, що їх ніхто не хоче бачити, що з ними не хочуть говорити. Я не здамся, буду іти до кінця, поки люди з інвалідністю не будуть захищені. Докладатиму максимум зусиль для того, щоб облаштувати пандусами Гусятин та Гусятинський район», — каже Іван.

Іван Космина чимало робить також для спортивного розвитку молодого покоління. У його селі Вільхівчик кілька років тому не було спортивного майданчика. Іван віддав всю свою одномісячну пенсію на його облаштування. Далі до ініціативи підключилися інші односельчани, жителі Гусятина, однокласниця Івана та депутат Гусятинської райради.

«2012 року я відкрив удома спортзал, куди почали приходити хлопці. Але вдома було занадто мало місця. Тоді вирішив зробити майданчик. Насамперед запитав дітей, чи працюватимуть. Основна мета була, щоб не дорослі, а самі діти будували його. Діти сприйняли на ура», — розповідає Іван.

Бруси, дві лавочки для відпочинку, лавка для пресу, 7 турників, рукохід, поле для бадмінтону, пісочниця, гойдалка-балансир та інше обладнання — це все є на майданчику. Іван також доклав усі зусилля, щоб здійснити мрію дітей і встановити тенісний стіл у клубі села. Він планує поставити ще стіл для великих шашок. За словами Івана, на спортивному майданчику щодня займаються близько 20 дітей віком від 5 до 15 років. І вони вже мають успіхи. 2013 року діти їздили на ІІІ Кубок Західної України зі Street Workout, що організувала у Тернополі чемпіонка світу з паверліфтингу Лілія Проць. Команда Івана посіла перші два місця. «Я був дуже задоволений, бо сам не очікував, що мої діти матимуть такий результат», — зізнається Іван Космина.

Тамта Ґуґушвілі, Тернопіль

Фото надано автором

«День»