Військовий скористався єдиним шансом врятувати зір і слух: Віктор Саранчук розповів про прогрес у лікуванні

Рік тому важкопоранений воїн Віктор Саранчук отримав шанс на лікування у Німеччині. За цей час йому встигли прооперувати вухо і частково відновити слух, а вціліле око почало бачити обриси предметів

Про історію українського військового, який пройшов чималий шлях після важких поранень, продовжує розповідати “Еспресо.Захід“.

У боях під Бахмутом наприкінці 2022 року Віктор втратив обидві руки, отримав черепно-мозкову травму, тяжкі ушкодження грудної клітки й ніг, перелом щелепи, розрив барабанних перетинок. Через осколкові поранення одне око бійця втрачене повністю, проте друге мало шанс на порятунок.

Перші результати лікування Віктора Саранчука

Потрапити на лікування до Німеччини у травні 2023 року військовому вдалося після тривалих перипетій та підготовок до виїзду. Разом із ним вирушила мати 37-річного воїна – Тетяна, яка повністю опікувалася сином після усіх поранень. Рік тому Віктор Саранчук вирушив зі Львова до німецької клініки разом із декількома іншими пораненими.

“Завезли нас гарно, зеленим коридором. Я їхав ще з іншими військовими до Польщі. З Польщі на літаку до Німеччини, потім уже в Німеччині приїхала швидка й забрала до лікарні. Спочатку ми перебували в лікарні, а тоді нас переселили у готелі”, – пригадує боєць під час телефонної розмови із журналісткою “Еспресо.Захід”.

Фото: надали волонтери

За час перебування в Німеччині йому встигли провести операцію із відновлення барабанних перетинок на одному вусі, проте із другим, на жаль, так не вийшло.

“Мені зробили операцію на правому вусі, поставили перетинку. Щодо лівого вуха сказали, що там потрібна надто складна операція, дуже багато пошкоджено, тому виписали слуховий апарат”, – пояснює Віктор.

Певні покращення з’явились також з оком. У спокої та із консервативним лікуванням у вигляді крапель, мазі та спеціальних окулярів відновився, хоч і слабкий, периферійний зір. Зокрема, воїн бачить світло і тіні, обриси.

“Периферійно трошки лівим оком я тепер бачу, центром ока не бачу через рубець, – зазначає військовий і додає: – Мені казали, що є країни, де такі рубці видаляють за допомогою лазера”.

Попри те, що наразі Віктор продовжує реабілітацію у Німеччині, родина думає над пошуком медичних локацій, які допоможуть вирішити проблему з рубцем на оці.

Зараз воїн очікує на другий протез – правої руки. А тим часом уже користується протезом лівої руки. Проте з питанням протезування думає із часом повернутися до центру “Незламні”, адже тут він має шанси отримати ліпші протези завдяки тому, як активно розвивається галузь в Україні.

Фото: надав Віктор Саранчук

Як розгорталася історія Віктора Саранчука

На “Еспресо.Захід” 19 квітня 2023 року вийшов матеріал, присвячений Віктору Саранчуку та необхідності збору коштів на його лікування після важких мінно-вибухових поранень. Тоді силами небайдужих українців вдалося зібрати понад 3 мільйони гривень.

Усі дії у справі пораненого воїна потребували оперативності та чіткості, аби не втратити ті мізерні шанси на відновлення, які йому давали. Натомість процедура всіх пошуків, погоджень та відправки зайняла понад місяць у той час, коли шанси на успіх вираховувалися днями. Його виїзд потребував не лише наявності та згоди закордонного закладу, а й погодження українських структур. Власне офіційного дозволу на евакуацію від МОЗ.

У травні воїна перевели із Трускавця до відділення у Львові. У МОЗ були переконані, що шанси на результат надто малі, тривалий час розглядали варіанти різних клінік і роздумували над відправкою. Пропонували Вікторові та його мамі розпочати з протезування рук, але родина розуміла, що наразі нагальнішою потребою є зір. Тому продовжувала боротьбу за можливість виїзду, постійно контактуючи з відповідними українськими структурами.

Про те, що вони нарешті вже точно їдуть, Віктор та його рідні, а також волонтери дізналися у переддень евакуації. Для всіх це був надзвичайно радісний момент, адже він дав надію на зміни та поступ у стані бійця. Проте до останнього не могли повірити, що все-таки виїзд відбудеться.

Попри певний прогрес у лікуванні сьогодні, попереду у Віктора Саранчука ще тривалий шлях до максимального відновлення, але тепер він точно знає, що шанс не один на мільйон – їх багато.

Андріана Стахів