Бердичів’янин Віктор Саранчук: поранений, але незламний воїн продовжує боротися за повернення до повноцінного життя

«РІО Бердичів» продовжує серію публікацій про Віктора Саранчука, який отримав важкі поранення, захищаючи Україну. Нині, перебуваючи на лікуванні в Німеччині, воїн продовжує боротьбу за повернення до повноцінного життя.

Гортаючи сторінки подій 2022-го, згадуємо: у березні Віктор Саранчук пішов добровольцем до військкомату і невдовзі отримав повістку. Служив у 26-й артилерійській бригаді імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича. Восени чоловіка відправили на передову Донеччини. Двадцять восьмого грудня під час виконання бойового завдання недалеко від Бахмуту, в селі Богданівка, Віктор Саранчук отримав вибухові опіки та осколкові поранення: черепно-мозкову травму, тяжкі ушкодження грудної клітки і ніг, перелом щелепи, розрив барабанних перетинок й осколкові поранення очей. Воїн втратив кінцівки обох рук…

Бійця прооперували у Дніпрі, далі транспортували до Києва. У міській клінічній лікарні №1 лікарі щодня боролися за його здоров’я та життя. Згодом воїна доправили до відділення реабілітації лікарні м. Трускавець, а незабаром – до Львова…

З травня 2023-го року здоров’я Віктора підтримують та зміцнюють у німецькій клініці. Є певні позитивні зрушення. Журналісти «РІО Бердичів» періодично спілкуються з мамою 37-річного воїна, Тетяною Миколаївною Душко. Вона, як Ангел-Хранитель, постійно поруч із Віктором, піклується про свого мужнього сина, втамовуючи біль та зміцнюючи віру в одужання.

Ще влітку ми отримали гарну новину: український захисник уже користується окулярами і бачить чорно-білі зображення. А ось кольорові, на жаль, – ні. Далі – знову чергові візити до лікаря-офтальмолога, а після прийому фахівці прийматимуть наступні рішення. «Прооперували праве вухо. Також отримали слухові апарати. Віктор став чути трохи краще, а ось нюх поки що не відновився. Чекаємо на отримання протезу кісті лівої руки… Дуже тяжко дивитися на свою дитину, яка не може сама одягнутися, напитися води та поїсти. – розповіла днями, під час телефонної розмови, Тетяна Миколаївна. – Глибоко вдячна всім, хто долучився до збору коштів на лікування, хто допомагає і вселяє надію». Попереду – непрості операції та тривала реабілітація.

Син, говорить жінка, не падає духом, жартує, намагаючись втішити її. Отримавши поранення на війні, він у битві за повернення до повноцінного життя демонструє неабияку силу волі.

Відвідати Віктора у Німеччині приїздив його молодший брат, 16-річний ліцеїст Богдан. Телефонують та листуються у соціальних мережах рідні, друзі і бойові побратими. Хвилюються, переживають та підтримують…

Ми серцем і думками з вами, Вікторе та його рідні. Віримо, настане час, і все налагодиться. Наші воїни не здаються, попри нелюдські випробування та важкі поранення. За темною смугою завжди йде біла. Засяє сонце Перемоги, і буде мир, і серця наповняться радістю, а безстрашні захисники та захисниці повернуться до рідних осель.

Вікторія Кучерява