Хочемо зробити безбарʼєрним увесь шлях пасажирів. Як Укрзалізниця стає інклюзивною

Укрзалізниця продовжує реалізовувати програму «Безбар’єрна залізниця», яку почала у 2023 році. Компанія закупає вагони, пристосовані для клієнтів з інвалідністю, адаптує вокзали для маломобільних людей і запускає послуги для окремих категорій людей, щоби зробити їхню подорож більш комфортною: приміром, дитячі зони на вокзалах, помічники для пасажирів на кріслах колісних чи сервіс бронювання квитків для військових. До повної безбарʼєрності на залізниці ще «довгий шлях», визнають в УЗ, але обіцяють подолати. Поговорили з керівником із пасажирських комунікацій і клієнтського сервісу УЗ Олександром Шевченком про доступність, безпеку й комфорт на вокзалах і в потягах.

Олександр Шевченко

– Ви поставили завдання зробити інклюзивним і всі потяги, і всі залізничні вокзали. Що в цьому напрямі вже зробили?

– Ми хочемо зробити безбарʼєрним увесь шлях пасажирів, який починається ще із замовлення квитка. Коли ми говоримо про інклюзивність, ми говоримо про відсутність бар’єрів для абсолютно всіх категорій пасажирів, у тому числі з порушеннями зору, з порушеннями слуху й так далі. Тобто навіть застосунок для купівлі квитків має бути пристосований для людей із порушеннями зору, на вокзалах має бути сурдопереклад для людей із порушенням слуху. Це величезний пласт роботи за кожним із напрямів. У нас усе розписано в планах. За це відповідає окремий офіс безбар’єрності в Укрзалізниці.

– Що зараз із рухомим складом?

– Хоч питання безбар’єрності – доволі широке, але, наприклад, вагітні можуть їздити в будь-якому поїзді. А якщо ми говоримо про людей на кріслі колісному, то їм складніше. І в нас станом на сьогодні є вже рівно 50 вагонів далекого сполучення, що пристосовані саме для людей з інвалідністю. З них 37 ми отримали на початку минулого року. А на початку 2025-го отримаємо ще чотири вагони. Треба зазначити, що поїзди «Інтерсіті» всі мають місця для пасажирів на кріслі колісному й пандуси, тому там проблеми взагалі немає. Але це крапля в морі.

Спеціальні вагони для людей з інвалідністю. Фото: Укрзалізниця

– А чи є попит на ці спеціальні інклюзивні вагони?

– Вони не простоюють жодного дня. Частина з них ідуть під замовлення, тобто пасажири з інвалідністю через спеціальний портал можуть собі замовити такий вагон. Іншу частину вагонів використовують на постійній основі на всіх ключових напрямах – по одному такому вагону входить у склад поїзда. Якщо пасажир не встиг замовити спеціальний вагон, у нас завжди на всіх ключових напрямах штабний вагон пристосований для пасажирів з інвалідністю.

Безбарʼєрна вбиральня на київському вокзалі. Фото: Олександр Перцовський

Ліфти на вокзалі «Київ Пасажирський». Фото: Ірина Солошенко

– А як успіхи з безбарʼєрністю вокзалів?

– Київський вокзал – уже один зі зразкових із погляду інклюзивності. Тут у нас безбар’єрний вхід і вихід, безбарʼєрна посадка з укриття, із західного підземного переходу: там усі ліфти працюють. Працюють два нові ліфти на перший перон, усі ескалатори. Працює лаунж, повністю інклюзивний, що має вихід на перон. Дитяча зона повністю безбар’єрна. Убиральні на вокзалі вже безплатні й безбар’єрні.

Залишилось буквально кілька речей, які ще треба докрутити, щоби зробити київський вокзал повністю безбар’єрним. З очевидного, наприклад, західний підземний перехід – вихід на південну сторону має величезні сходи. З архітектурного погляду на сьогодні рішення немає, це просто катастрофа. Там ані ліфту, нічого не зробиш. Пів площі треба перебудовувати, щоб зробити його інклюзивним. Тому, я думаю, що ми ту частину навіть зачіпати не будемо. Іноді простіше збудувати нове, ніж перебудовувати старе. Просто зробимо безбар’єрний вхід з іншої сторони.

– А інші вокзали?

– Інші вокзали поки відстають від київського в питанні безбарʼєрності, особливо історичні вокзали типу Львова, де будівля – архітектурна памʼятка. Щоби побудувати там ліфт, приміром, треба відламати шматок стіни. Довгий шлях попереду, але ми його подолаємо. Уже маємо проєкти, як це повинно бути: із ліфтами, зі спеціальними пологими закрученими пандусами, які збільшують шлях [і зменшують кут нахилу], не займаючи додаткову площу.

Нещодавно відкрили абсолютно нову зону для пасажирів з інвалідністю та безбар’єрні вбиральні на харківському вокзалі – там «залізні зміни» не припиняються навіть на тлі обстрілів.

На різних вокзалах уже є в цілому 50 спеціальних піднімних платформ для посадки на потяг. Там, де неможливо розкласти пандус, ми робимо посадку-висадку на спеціальних платформах.

Піднімна платформа для посадки на потяг пасажирів на кріслах колісних. Фото: Укрзалізниця

– І на вокзалах є помічники, які допомагають людям з інвалідністю сісти в потяг?

– На всіх великих вокзалах бригади вокзальних помічників асистують людям з інвалідністю. У ідеальній картині, коли все стане безбар’єрним, людина з інвалідністю не потребуватиме допомоги, адже зможе сама долати шлях до потяга. Зараз, поки в нас є бар’єрні шматки то там, то там, ще є потреба в помічниках. Це з погляду безпеки важливо, бо десь людина на кріслі колісному заїде, а десь – скотиться назад і може травмуватися. Тому в нас усюди розставлені кнопки для виклику помічників.

На київському вокзалі є планшети для людей із порушеннями слуху [обладнання дає змогу співробітникам вокзалу спілкуватися з пасажирами за допомогою української жестової мови – ред.]. Перед входом розставлені спеціальні акустичні маячки для людей із порушеннями зору – оце відоме тікання. Плюс тактильна плитка викладена, навігація шрифтом Брайля в самих вагонах. Це все нібито точково, але водночас складається в цілісну картинку.

Ще залишилося доштовхати застосунок, щоби він став адаптивним. Це ми плануємо зробити цьогоріч. Відповідно, увесь клієнтський шлях в Укрзалізниці потроху стає безбар’єрним.

– Коли ми кажемо про вокзал, є Вокзальна площа. Зараз планують змінити організацію руху й реконструювати автовокзал поряд. Чи цього достатньо? Яких перетворень потребує простір навколо вокзалу?

– Це крок у правильному напрямі. Вокзал – це транспортний хаб, де має бути організовано зручну та безбар’єрну пересадку між різними видами транспорту – швидкісним трамваєм, тролейбусами, метро, електричками, таксі… Крім того, давно потрібно вирішувати питання цивілізованого паркінгу. Тому УЗ давно ініціює цей діалог і тішимося, що Київ почав роботу в потрібному напрямі з поправкою на масштаби інвестицій під час війни. Зрештою сам вокзал дуже змінився, тут у нас резидентами стали One Love, Idealist, Spar, а навколо все ще ятки зі шкарпетками й осередки відповідного контингенту. Тому осучаснення всього вокзального ансамблю – це ще й безпекове питання. Не кажучи вже про іміджеве для країни, адже в кожного лідера країн G7 є фото з київського вокзалу.

Олена Панченко

Повну версію читайте на The Village Україна