Встигнути на поїзд: чи можна назвати доступним залізничний вокзал у Львові (ФОТО)

Софія Грубова
Фото: Еспресо.Захід

“Еспресо.Захід” та Софія Грубова, яка користується колісним кріслом, прогулялися залізничним вокзалом у Львові, аби оцінити, наскільки він доступний для людей з інвалідністю

Софія Грубова – інструкторка першого контакту в організації “Група Активної Реабілітації”. За фахом і основною своєю діяльністю вона психологиня.

У Софії інвалідність з 9 років – у неї стався спинномозковий інсульт і відтоді пересувається на кріслі колісному. Зараз вона допомагає таким, як сама – надає підтримку, супровід і навчає, як користуватися колісним кріслом, а також як обслуговувати себе самостійно і загалом адаптуватися та пристосовуватися до життя після травми.

“З 2012 року я потрапила на табір Групи Активної Реабілітації. Там перебували люди, які отримали травму нещодавно. Усе це відбувалося у форматі “рівний рівному”. В домашніх умовах нам проводили лекції, тренінги та тренування”, – розповідає Софія.

До Львова жінка переїхала лише місяць тому. Вона родом з Дніпра, однак останній рік був активним на поїздки потягом, тому на вокзалах Софія бувала часто.

(Не) встигнути на потяг

На залізничному вокзалі у Львові знаходимо кнопку виклику персоналу для людей з інвалідністю. Софія ділиться досвідом, що зазвичай нею не користується, оскільки на виклик не завжди можуть реагувати. Працівники думають, що це “діти граються”, тому цей варіант не надто надійний, краще відразу йти до персоналу.

Біля центрального входу немає пандуса, він розташований збоку, що не завжди зручно для людини, яка користується кріслом колісним. Доводиться проїжджати повз зал очікування, який своєю чергою можуть закрити на прибирання.

“Іноді доводилося чекати, але це 10 хвилин максимум. Якщо дуже треба було поспішати, тоді я просто просила, щоб мене впустили, і мене пропускали”, – розповідає жінка.

На платформи треба підійматися на ліфті. На вулиці є покажчики, тому дістатися до нього можна. Дорогою також треба скористатися пандусом, яким доволі важко рухатися через неправильний кут нахилу. Зате у ліфті всередині достатньо місця.

Якщо вам потрібно на першу платформу, дістатися сюди легко. З іншими платформами виникають проблеми. Оскільки на сходах поміж перонами немає доступного пандуса, мандрівник на колісному кріслі, а часто ще й з валізою, змушений рухатися добрячих кілька сотень метрів до переходу. Не дуже зручно, якщо поспішаєш на свій рейс.

Однак, звісно, є ще варіант звернутися до персоналу Укрзалізниці.

Туалети та транспорт

На залізничному вокзалі знаходимо інклюзивний туалет. Нам вдається зайти у жіночий: тут доволі широка кабінка, є поручні біля раковини й унітазу, їхнє розміщення теж дозволяє скористатися.

Туалет призначений також для матері з дитиною, а тому тут є настінний пеленальний столик. Софія зауважує, що для неї він зависоко розташований, тобто якби вона була з дитиною, змінити підгузок не вдалося б. Однак у вбиральні є м’яка лава – можна припустити, що жінка з інвалідністю, яка заходить з малям, може використати її.

Заїхати на вокзал чи з вокзалу Софії зазвичай вдавалося, але для поїздок Львовом обирає автобуси.

“Усі потрібні мені автобуси – низькопідлогові, це дуже зручно. У Дніпрі, на жаль, такого не було. Тобто вони були, але їх дуже мало. У Львові трамваєм я користувалася лише раз, але це був не дуже добрий досвід. Попри те, що трамвай низькопідлоговий, мають бути ще відповідні зупинки, їх тоді не було. Тоді доводиться просити допомоги в інших людей”.

Поїздки потягом людей на колісних кріслах. Досвід планування

Софія розповідає, що зазвичай для поїздок замовляє собі спецкупе – це окремий вагон, в якому є велике купе з доступом до вбиральні. Там достатньо простору, аби можна було пройти на колісному кріслі.

“Після повномасштабного вторгнення ці вагони стали доступнішими, бо раніше це був такий собі “єдиноріг” – він типу і є, але його треба замовляти за місяць, і не факт, що ти до нього потрапиш”, – пояснює Грубова.

В іншому випадку доводиться користуватися звичайним купе. Тоді вже треба просити сторонньої допомоги, щоб змогти зайти всередину.

Зазвичай людині на кріслі колісному варто добре планувати свій розпорядок дня з урахуванням “позапланових ситуацій”. На вокзал Софія зазвичай приїжджає раніше, далі йде до чергового вокзалу, аби записатися на супровід і домовляється про те, чи треба зустрічати її на кінцевій точці. Крім того, в межах такої послуги людині мали б допомогти зійти з потяга і дістатися куди потрібно – на зупинку чи таксі.

“Умовно, це вантажники вокзалу, які навчені це робити. У мене був лише один раз, коли мій спецвагон не приїхав через аварію, а прибув звичайний”.

Жінка додає, що у Дніпрі часто кудись їздила, тому її всі знали, зустрічали з відкритими дверима.

“У мене не виникало великих проблем, але знаю, що моїм колегам іноді траплялися працівники, які використовували неправильну термінологію, щось на кшталт: “Галя, зустрінь, у мене візок”.

За підсумками “інспекції” залізничний вокзал у Львові Софія оцінила на 7 із 10. Каже, що користуватися ним можна, хоча є зауваження до пандуса, який розташований не біля центрального входу, й до відстані, яку треба подолати, аби дістатися до своєї платформи.

• Після повномасштабного вторгнення кількість людей, які мають інвалідність, зросла на 300 тисяч. Тож Львову й іншим містам необхідно вдосконалюватися, аби всі мешканці могли почуватися тут комфортно та гідно.

Ірина Запотічна