«Я не можу здатися. Маю боротися до кінця», – запоріжанка Наталія Панченко, яка втратила ногу після російського обстрілу (ФОТО, ВІДЕО) – INVAK.INFO – інформаційне агентство – портал людей з інвалідністю – Новини про події, акції і заходи у сфері інвалідного руху, інформація про інвалідні організації, останні конкурси, гранти, різні способи реабілітації інвалідів, база даних нормативних документів

Війна, ворожий обстріл та поранення, що призвело до ампутації ноги. Жителька селища Зарічне Наталія Панченко пройшла курс лікування в Австрії, повернулася до Запоріжжя і продовжує боротися за можливість повноцінно жити і працювати.

До війни Наталія Панченко – щаслива дружина, мама та вчителька української мови в Зарічненській школі. Після повномасштабного вторгнення її життя докорінно змінилося. Фатальним для неї став ракетний обстріл 3 листопада 2023 року. В результаті ворожої атаки жінка отримала серйозні травми.

– Це були металеві осколки. Коли я подивилася на свої ноги, вони почали розриватися на моїх очах. Спочатку перебило праву ногу, показалася біла кістка та з’явилася велика калюжа крові. Потім поранило ліву ногу, і я втратила свідомість, – розповіла Наталія.

Поранену прооперували в Запорізькій обласній лікарні. Але до складних переломів додались проблеми з судинами. Їй запропонували пройти лікування в австрійській клініці. Допомогла з цим Запорізька облдержадміністрація. Попри зусилля лікарів, ногу все ж довелося ампутувати. В Австрії Наталія встала на протез і пройшла курс реабілітації.

– Коли я одного разу прокинулася без кінцівки, це було дуже важко. Я не могла дивитися на те, що залишилося від моєї ноги. Але я взяла себе в руки. Вирішила, що життя продовжується. Як би там не було, я не можу здаватися. Маю боротися до кінця, – переконана жінка.

Після 7 місяців лікування в Австрії Наталія Панченко повернулася до Запоріжжя. Попереду ще довгий шлях відновлення, зокрема лікування пораненої руки. Поруч з нею – сім’я, рідні, друзі, які підтримують. Тож мужня жінка не втрачає оптимізму і вірить, що обов’язково повернеться до повноцінного життя і своєї роботи.

– Мені дуже хочеться повернутися на роботу, до свого колективу. В мене були випускні класи, я постійно згадую своїх учнів. Я дуже хочу, щоб все було, як раніше. Думаю, що в мене все вийде. Я буду багато працювати, щоб комфортно себе почувати і якнайшвидше повернутися до професійної діяльності, – говорить Наталія.