Ця усміхнена дівчина привернула мою увагу ще під час перших занять в Групі підтримки (проєкт, що був організований нашим Фондом АІК для людей з інвалідністю навесні 2023 року – Прим.). Вона – Тетяна Лукашенко з села Кашперівка, що на Київщині. Живе з батьками. Любить котів, яких частенько балує смаколиками.
Але не це її вирізняло з-поміж учасників Групи.
Її було особливо цікаво слухати, бо вона розповідала про вишивку! Про захоплення, яке було звичайним дитячим хобі, а з появою першого замовлення перетворилось на можливість самостійно заробляти.
Спершу до Тетяни зверталися, аби замовити весільні рушники, картини. А зараз, завдячую своїй майстерності, вона навіть отримала замовлення на вишивку дизайнерських сорочок(!), на що і витрачає весь свій вільний час.
Проте, як розповідає Таня, саме спілкування Івою Репницькою, коучем Групи підтримки, спонукало її до того, аби не просто вишивати, а й створити аккаунт в інстаграмі, щоб показати людям свої роботи:
-Іва вміє давати корисні поради й окриляти😊 І саме вона надихнула мене на те, щоб створити акаунт в інстаграмі, щоб люди бачили мої роботи… В Групу підтримки я взагалі потрапила випадково: просто побачила анкету в інтернеті, здається в фейсбуці… Мене це зацікавило. Бо хотілося почути інших людей, дізнатися, як вони живуть і чим займаються, як борються з життєвими та побутовими проблемами. Було бажання отримати конкретні поради. Познайомитися з новими людьми. І все це я отримала в Групі, за що вдячна Фондові.
Акаунт Тетяни – tania.lukaa – не настільки заповнений фотографіями, як хотілося б нам, користувачам соціальних мереж😊, але кожен, хто зайде на її сторінку, може помилуватися і весільними рушниками, і картинами, і вишивкою на одязі, і гарданами та поясами з бісеру (https://instagram.com/tania.lukaa?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==)
А якщо лише на мить замислитися й оцінити, скільки часу займає виготовлення одного рушника, то вийде, що в тій невеликій кількості робіт зафіксована просто титанічна робота майстрині.
Таня володіє багатьма техніками вишивки, але найбільше їй подобається вишивка хрестиком, любов до якої їй прищепила мама:
-Спершу вишивка була просто дитячим захопленням. Але потім, десь через рік після закінчення ПТУ, атакувала мене хвороба. І я злягла. За півроку, коли руки знову почали рухатися, я знову почала займатися рукоділлям. Спершу я бачила свої не дуже рівні хрестики, стала шукати підказки, як краще робити – спочатку допомагали книги, а з часом стали з’являтися підказки від майстринь в інтернеті. Тож стало ще простіше усувати свої недоліки. Загалом, я вишиваю уже 19 років!
Вишивка мене надихає, розвиває морально і фізично. А ще відволікає від поганих думок про хворобу, з якою доводиться жити!
Тож, поки Тетяна вишиває, можливо, саме ця її розповідь стане для когось саме тією надихаючою історією, яка змінить чийсь світогляд на світ. Принаймні, ми, у Фонді, як і Таня, щиро віримо в це.
Світлана Наумова