“Сльози радості та розчарування”: як параплавчиня з Донеччини Анна Стеценко запам’ятає Паралімпіаду-2024”

Спортсменка Анна Стеценко зі своєю медаллю на Паралімпіаді-2024. Фото: Getty Images

“Вперше за вісім років мені вдалося покращити свій результат на змаганнях”, — каже Анна Стеценко. Вона представляла Україну на Паралімпіаді-2024 у Парижі. Сама спортсменка із Соледара, у 2013 році вирішила переїхати до іншої області та розпочати свою спортивну кар’єру. На цьогорічних іграх вона здобула чотири медалі: одну золоту, дві срібні та одну бронзову, а також встановила новий рекорд. Журналісти Вільного радіо поспілкувалися зі спортсменкою про її виступ, виклики та емоції від нагород.

Що відомо про параплавчиню

Анна Стеценко народилася в Соледарі на Донеччині. Там закінчила школу №13, потім навчалася у Донецькому державному інституті здоров’я, фізичного виховання і спорту за фахом “Фізичне виховання”.

Зараз 32-річна спортсменка займається плаванням у Дніпропетровському регіональному центрі з фізичної культури та спорту людей з інвалідністю “Інваспорт”.

Своє перше паралімпійське золото Анна здобула у 2016 році в Ріо-де-Жанейро на дистанції 50 метрів вільним стилем і встановила новий паралімпійський рекорд — 27 хвилини 34 секунди. Параплавчиня виступає в паралімпійских класах серед спортсменів з сильними порушеннями зору.

У 2024-му році Анна також встановила паралімпійський рекорд на 400-метрівці вільним стилем. Наразі вона є п’ятиразовою чемпіонкою та призеркою Літніх Паралімпійських ігор.

Анна Стеценко з песиком. Фото: Instagram stetsenko___anna92

Коли ви переїхали на Дніпропетровщину і чому вирішили представляти саме цей регіон, а не Донеччину?

У Дніпропетровську область я переїхала у 2013 році, коли вирішила змінити тренера. З попереднім наставником виникли певні розбіжності, тому я вирішила спробувати співпрацю з іншим, з яким ми були давно знайомі.

Давайте трохи повернемось в часі. Розкажіть, за що переживали перед Паралімпіадою? Що справдилось і що ні?

Я хвилювалася, що не зможу показати свій максимум, оскільки часто переживаю за те, як пливу. Буває, що починаю надмірно нервувати ще до старту, і це негативно впливає на психологічний стан спортсмена. Але на цій Паралімпіаді я більш-менш була спокійна, і переживала тільки за 400 метрів вільного стилю, бо це моя коронна дистанція, і вона збіглася в один день зі змаганнями на спині.

На жаль, не змогла досягти того результату, на який розраховувала. Але загалом я задоволена усіма своїми виступами, як на естафеті, так і на інших дистанціях. За останні 8 років я показала свої майже найкращі результати, за винятком 400 метрів вільним стилем.

У Парижі перед змаганнями були антиолімпійські мітинги. Яким був ваш настрій перед поїздкою?

Я дуже переживала за це насправді, але по приїзду трішки заспокоїлась, бо у містечку, де проживали спортсмени, стояла охорона, і прохід був лише за пропусками.

Як вам Париж? Чи мали можливість погуляти? Чи відрізняється це місто у зручності або адаптивності?

Так, мені вдалося виділити один день на прогулянку містом. Я побувала в центрі, погуляла біля Ейфелевої вежі, і там усе чисто й гарно. Центр дуже красивий, і Париж дійсно асоціюється з “містом кохання”. Але в селі, де ми проживали під час Паралімпіади, ситуація зовсім інша: було досить брудно, і різниця відчувалася суттєво.

Розкажіть, які ви маєте ритуали перед змаганнями? Як справляєтеся з переживаннями?

У мене немає якихось особливих ритуалів. Проте я завжди намагаюся зосередитися і налаштуватися на змагання. В цей час я уникаю спілкування, єдиний виняток — це розмова з тренером або тією людиною, яка відповідає за мою підготовку, і то лише щодо тактики або розминки.

Що особисто для вас означає “бути п’ятиразовою чемпіонкою та призеркою Паралімпійських ігор”?

Чесно кажучи, навіть важко сказати. Я не часто це обговорюю і не акцентую на такому увагу. Зазвичай, коли знайомлюся з новими людьми, не розповідаю про свої досягнення. Але, звісно, це дуже почесно і викликає гордість, адже п’ять разів я змогла представити Україну на найвищій сходинці п’єдесталу, і п’ять разів гімн України лунав на весь світ.

Параплавчиня Анна Стеценко. Фото: Instagram stetsenko___anna92

Чи задоволені срібною медаллю після першого запливу?

Так, я була задоволена своїм результатом, оскільки рідко плаваю на спині, а це була моя основна дистанція. І результат вийшов чудовий — вперше за вісім років мені вдалося покращити свій час на цій дистанції. Це було справді приємно і мене дуже порадувало.

Як оцінюєте свій виступ у другому запливі та завоювання бронзи? Наскільки було важко змагатися двічі за один день?

Це було дуже важко, я сподівалася хоча б на годину відпочинку, але відразу після запливу довелося йти на нагородження. Я одягла новий гідрокостюм і попрямувала в кол-рум. Ми майже одразу вийшли на старт після хлопців, і я вже відчувала сильну втому. Я намагалася викластися на максимум, щоб показати кращий результат, але сил практично не залишилося, тому трохи розчарована.

Анна Стеценко разом з іншими українськими спортсменами на Паралімпіаді-2024. ukraineparadeflympic

Наскільки Паралімпіада-2024 виправдала ваші очікування?

Десь на 70%, бо програма була не такою, як хотілося б. Так склалося, і ми прийняли це. Хотілося, щоб дистанція 400 метрів була окремо від 100 метрів вільним стилем, або щоб ці запливи були розділені хоча б на інший день від 100 метрів на спині. Тренер, як побачив програму, одразу засмутився, але ми вирішили працювати далі. Проте година відпочинку — це дуже мало, дві години були б набагато краще.

Анна Стеценко на Паралімпіаді-2024. Скриншот: Суспільне Спорт

Після Паралімпійських ігор цього року, чи отримували ви привітання від тих, з ким навчалися у Соледарській школі або в університеті?

Так, мене вітали і однокласники, і одногрупники. Насправді я мало з ким підтримую зв’язок, але з ким спілкуюся, ті привітали. Більше привітань надійшло від друзів моїх батьків, ніж від моїх.

Як би ви описали ці ігри порівняно з попередніми?

Ці ігри були найскладнішими з психологічної точки зору, оскільки через війну в Україні я постійно хвилювалася за свою сім’ю та друзів, які залишилися вдома, поки була за кордоном. Кожного разу, коли дізнавалася про вибухи, одразу писала їм, щоб переконатися чи все добре. Через це було набагато важче зосередитися на змаганнях.

Анна Стеценко (в центрі) з іншими переможницями на Чемпіонаті світу у 2022 році. Фото: Instagram stetsenko___anna92

Яка з ваших трьох медалей у Парижі має для вас найбільше значення і чому?

Кожна медаль для мене — це велика робота, тож виділити якусь нагороду окремо не можу. Звичайно, приємно отримати срібло, хоча ми прагнули золота. Але і срібло є великим здобуток, і я була задоволена, що змогла виграти хоча б якусь нагороду. Всі медалі далися дуже важко, і кожна з них була по-своєму очікуваною та цінною.

Що стало для вас найбільшим відкриттям або несподіванкою під час цих ігор?

Несподіванкою стало те, що на змагання приїхали нейтральні атлети (йдеться про росіян, що виступали під нейтральним прапором), які провокували українців, зокрема хлопців. Я чула їхні розмови, але на щастя мене це не торкнулося. Було важко стримуватися, проте доводилося це робити, бо могли виключити з участі в Паралімпіаді.

Чи стикалися ви з сильними суперниками, з якими раніше не змагалися? Чи вплинув їхній рівень на ваш виступ?

Ні, усі суперники були мені відомі. Я з ними раніше змагалася, тому ніяких несподіванок не було, все доволі очікувано. Всі, хто був колись на чемпіонаті світу, Європи, були і тут.

Куди плануєте витратити виграні кошти?

Поки планів немає, бо гроші ще не виплатили. Я ніколи не планую завчасно.

Які у вас плани на майбутнє у спорті? Чи є у вас конкретні цілі на наступні змагання?

Поки що єдині плани, які маю — це відпочити морально та фізично. А потім і про майбутнє буду думати.

Що б ви порадили молодим спортсменам, які тільки починають свій шлях у плаванні та мріють про участь у Паралімпійських іграх?

Ніколи не здавайтеся і не опускайте руки, якщо хочете дійти до мети. Адже, коли зупиняєшся, результатів не буде. Потрібно рухатися тільки вперед.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Валерія Пащенко