Ігор Шаріков пів року служив кулеметником у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді на Донбасі. Під час оборони села наступив на міну. У Чернівецькій області він пройшов реабілітацію та навчився ходити на протезі. Опісля почав займатися спортом. Так готується до повернення на службу, попри те, що його визнали непридатним і призначили другу групу інвалідності. Проте Ігор працює над своєю фізичною формою, бо хоче повернутися на фронт, хоча б на тилову посаду, інформує Суспільне.
“Той, хто був у посадці, завжди хоче повернутися назад. Бо люди там поводяться не так, як у цивільному житті”, — каже Шаріков.
Ігор Шаріков. Суспільне Чернівці
Після травми Ігор лікувався два місяці, потім чотири місяці тривала реабілітація. За його словами, швидко стати на протез допомогло те, що йому підібрали правильний куксоприймач – верхню частину протеза, який одягають на спеціальну панчоху.
“На початку голова не може сприйняти те, що ти вже сталевий. Ти відштовхуєшся від цього протезу. Тому було зовсім не до спорту, хотілося хоча б ходити нормально”, — розповідає Ігор.
За словами Ігоря, ампутація була єдиною його тяжкою травмою. Окрім цього, були легкі контузії. Каже, зараз може задзвеніти у вусі. Також інколи забуває, де що зробив, де що поклав.
Ігор Шаріков. Суспільне Чернівці
Ігор регулярно приходить у зал, зокрема і для того, щоб бігати. Каже, коли бігає, не відчуває дискомфорт, бо не має на собі додаткової ваги – бронежилету та іншої амуніції. Далі планує бігати з 45-50 кілограмовим портфелем.
“Якщо я можу пройти 3-5 кілометрів з відпочинком, то я готовий. Є жіноча підтримка, мотивація. Нічого не заважає жити, як раніше. Залишилася підготовка для повернення в роботу і все”, – каже Ігор.
За словами Ігоря, жити з протезом у цивільному житті неважко. Але щоб повернутись на фронт, він має знати, як правильно його використовувати.
Ігор Шаріков. Суспільне Чернівці
“Зараз я готуюся до того, щоби повернутися в лави ЗСУ і повернутися в ту роботу, де я був. Мені цього насправді не вистачає”, — каже Ігор.
Софія Миколайчук, Марія Мороз