“Відкриваю очі – руки немає. Ще одне влучання – немає ноги”: історія військового з Одещини Романа Мехура (ФОТО, ВІДЕО)

Ветеран Роман Мехур — кулеметник-розвідник 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Чоловіку 25 років, він родом із Сумської області. До війни проходив службу на Одещині, потім опинився на передовій. Там отримав поранення, втратив обидві ноги та руку. Після протезування військовий став батьком і потрохи повертається до життя: самостійно керує автомобілем та пересувається по сходах. Історія чоловіка — у матеріалі Суспільного.

“Звідти виїжджали або 200-ті, або 300-ті”

Роман розповів, що з початку повномасштабного вторгнення він служив в Одеській області, але згодом попросив відправити його на передову.

“Я підійшов до командира і попросив відправити мене до моїх хлопців, які зараз знаходяться на бойових позиціях. Командир дав добро. Машиною нас відвезли в Миколаївську область, а на наступний день вже відвезли на позицію”, — зазначив він.

Військовий з Одещини Роман Мехур. Суспільне Одеса

Військовий додав, через три дні після того, як потрапив на фронт, він пережив перший масовий мінометний обстріл. Під час цього він втратив руку та ноги.

“Приліт — і мене вимкнуло. Відкриваю очі, а в мене руки немає. Ще один приліт, знову вимкнуло, цієї (правої, — ред.) ноги немає. Потім вже починається паніка, бо ти розумієш, що у тебе нічого немає. Потім, коли відтягували, мені посікло другу ногу. В цьому місці кістки не було, там наскрізна дірка”, — згадує Роман.

Військовий з Одещини Роман Мехур. Фото з особистого архіву

З поля боя чоловіка витягнув побратим, він отримав легке поранення. Ще двоє хлопців, які були з ним — загинули. А його терміново евакуювали, відзначив Роман Мехур.

“Коли ти туди їдеш, то розумієш, що ти можеш не виїхати. З тих позицій, де я був, звідти виїжджали або 200-ті, або 300-ті. Мене налаштували так, що хорошого там нічого не буде. І я там був з думкою, що нічого хорошого не буде”.

Військовий про операцію та реабілітацію

Після поранення у чоловіка пішла гангрена. За його словами, лікарям довелось ампутувати ліву ногу.

“Коли я отримав поранення, то в мене була клінічна смерть. Я прийшов у свідомість в Одесі, в реанімації. Я відкриваю простирадло, а в мене кінцівок вже немає. Хоча з поля боя я пам’ятав, що в мене руки і цієї (правої, — ред.) ноги не було, а ця (ліва, — ред.) нога була”, — розповів хлопець.

Загалом лікарі провели чоловіку 58 операцій, 24 з яких під загальним наркозом, розповів військовий. Найдовша операція тривала чотири з половиною години. Після того, як його прооперували, запропонували зробити протезування.

“З Одеси мене направили у Вінницю. Там мені запропонували протезування, від якого я відмовився. Я поспілкувався з хлопцями. Дві людини сказали, що файно протезисти працюють, а інші 20 людей говорять, що неякісно”, — зауважив він.

Військовий Роман Мехур на протезах. Суспільне Одеса

Попри поранення чоловік намагається робити все сам. Він відзначив, що навіть по сходах пересувається без допомоги інших.

“Я стараюся робити все сам. Коли людина намагається допомогти, мені стає некомфортно. Тоді я себе почуваю людиною з двома ампутаціями. Від цієї людини, яка повноцінно здорова, проявляється жалість. І це некомфортно для багатьох військових”.

Також Роман самостійно керує автомобілем. Їздити з протезами вчився певний час.

“Коли я отримав поранення, я пробував їхати на автомобілі, навіть без протезів. Взяв скотчем закріпив палку і попробував вижати зчеплення. Це було смішно. Коли мені дали протези, я їздив по польовій дорозі, де немає ні дітей, ні людей. І в мене це доволі файно вийшло. Навчився всього. Не за один день, не за один місяць, але навчився. Якщо дуже хочеться, то все вийде”, — підкреслив військовий.

Роман Мехур за кермом автомобіля. Суспільне Одеса

Роман Мехур про болі і протез

Чоловік зізнався, після операції почав відчувати фантомні болі та свербіж:

“У мене немає кінцівки, а тут м’язи починає стискати, рука починає свербіти, болить просто. Кінцівки немає, а воно все одно усе відчувається. Але, як на мене, це все дають препарати знеболювальні”.

Військовий з Одещини Роман Мехур. Суспільне Одеса

Особливо відчутні болі, коли на організм дається навантаження, додав він. Також відчуває їх, коли змінюється погода.

“Буває, що даси трішки сильніше навантаження і руку починає тріпати. Так само на ногу, особливо, коли погода змінюється. В ногу наче голки вставляють. Її починає смикати, аж на мозок віддає. І ти не можеш з цим нічого зробити, бо розумієш, що там нема нічого, а воно все одно болить”, — зазначив Роман Мехур.

Став батьком одразу для п’ятьох дітей

Пропозицію дружині Роман зробив прямо в госпіталі і вона погодилась. За його словами, на той час у жінки вже було четверо дітей.

“Свідомо я розумів, що це велика відповідальність. Другий чоловік сказав би, що ні, нащо воно мені. А я на це нормально зреагував. З нею вже почав більше спілкуватись. Почав сюди приїжджати. І так якось воно зав’язалось”, — розповів ветеран.

Після поранення чоловік став батьком. Наразі він виховує вже п’ятеро дітей. Найменшій дочці рік і три місяці. За словами військового, коли він дізнався, що дружина вагітна — це стало стимулом і він розпочав робити все самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги.

“У мене одразу стимул з’явився, що хоча б на те, щоб навчитись на коляску самому сідати, бо дружина вагітна, їй важкого не можна піднімати. І з цього все почалось. Найбільше я хотів прийти до неї в пологовий, коли вона народить, і взяти дитину своїми руками. Не на візочку щоб тебе завезли у той пологовий, а ти сам прийшов своїми ногами і це все зробив”, — пояснив чоловік.

Роман Мехур біля стели пам’яті загиблих захисників. Суспільне Одеса

За спокій своїх дітей Роман Мехур вдячний побратимам, які наразі відстоюють свободу країни на передовій.

“Побратимам велике дякую за мій спокій, за моїх дітей. І вітання їм усім. Якби не вони, то я б не знаю, що було. Вони просто найкращі. Це все, що у нас є. Вони дуже сильні та мужні. Якщо б не вони, то я не знаю, що було б”, — резюмував військовий.

Наталя Гаврилова, Віталій Гарнов