“Мам, я буду ходити, тільки не плач”: історія ветерана ЗСУ з Одещини, який втратив ноги під час мінометного обстрілу (ФОТО, ВІДЕО)

Іван — ветеран ЗСУ з Одещини. Влітку 2023 року на Луганщині під час евакуації поранених побратимів він потрапив під мінометний обстріл та втратив обидві ноги. Зараз чоловік на реабілітації в Одесі вчиться ходити на протезах та пересуватися на кріслі колісному. Про те, як отримав поранення та з якими труднощами зіштовхується під час реабілітації, захисник розповів Суспільному.

Захищати Україну Іван пішов у травні 2023 року. До військкомату, розповідає, ходив з перших днів війни, але його брати не хотіли. Мобілізували тільки весною 2023 року. Навчання він проходив у Великій Британії, а після повернення в Україну — відразу потрапив на передову.

Понад три місяці чоловік воював у складі десантно-штурмових військ на Сході. Там же, під час евакуації поранених побратимів, він потрапив під мінометний обстріл, в результаті чого втратив обидві ноги.

“Коли йшли діставати наших “трьохсотих” з кацапських позицій, вийшло так, що потрапили під мінометний обстріл, прилетіла міна дуже близько. Спалах, потемніло в очах, яскраве світло. Роблю перший вдих і розумію, що легеня булькає, її пробило. Треба було якось діяти, намагався повернутися на праву сторону, щоб не залилася ліва легеня. Потім зрозумів, що не можу накласти сам турнікет на ноги, бо рука не рухалась. Почав кричати, що я “трьохсотий”, хлопці мені допомогли, накинути турнікети”, — згадує ветеран.

Іван, ветеран ЗСУ. Фото: Суспільне Одеса

Івана доправили в госпіталь в Харкові. Про поранення він сказав спочатку сестрі, потім дізналася мама.

“Було важко чути ці слова, я дуже кричала, для мене це було дуже важко. 5 (серпня, — ред.) я вже була у нього в Харкові. Приїхала і самі розумієте, що застала. Поранений, та ще й без ніг. Я тільки зайшла і він сказав: “Мам, я дуже прошу не плач, я буду ходити, тільки не плач””, — розповіла мати ветерана ЗСУ Лариса.

Після лікування та реабілітацій у різних містах України у центрі SuperHumans вперше став на протези. Зараз Іван вчиться ходити на них та пересуватися на кріслі колісному.

“Перше відчуття, коли вже дали мені колінний вузол, став майже свого зросту, я відчув себе таким велетнем, високий. Дуже приємно було повернутися, не сидячи, а прямо стоїш, йти. Позитивні відчуття”, — розповів ветеран.

Ветеран ЗСУ Іван на протезах. Фото із архіву матері ветерана ЗСУ Лариси

Реабілітацію Іван проходить в Одесі. Каже, що пересуватися важко, інфраструктура не пристосована для людей на протезах чи кріслах колісних.

“Дуже важко, є бордюри, є таке, що немає навіть де заїхати, треба якось забиратися просто. Без чиєїсь допомоги це неможливо. Сам ти далеко не поїдеш”, — зазначив Іван.

Іван з мамою Ларисою. Фото: Суспільне Одеса

Мама захисника Лариса розповіла, що почали забирати його додому, у будинок, який не пристосований для людей на кріслах колісних. Тому сусіди почали скаржитися, що Іван курить у під’їзді та не може виїхати на вулицю. За словами, куріння трохи допомагає йому заглушити біль.

“Зараз треба думати як зробити так, щоб він дійсно міг вийти покурити. Поки це все зробиться — це час. Я ходила в мерію, просила, аби зробили нас пандус. Обіцяють, але зараз як цій дитині. яка на інвалідному візочку, куди йти курити? Вони просто принижують, що пішов сам, спеціально отримав поранення для того, щоб сидіти на виплатах. Як це можна сказати людині, яка захищала їх?” — додала Лариса.

Після реабілітацій Іван хоче працювати та навчитися керувати дронами, а також, якщо буде можливість, повернутися на фронт.

Олександра Пономаренко, Наталія Коршак