Спрощена компенсація витрат, операційна гнучкість і додаткові кадрові ресурси в умовах дефіциту працівників — саме такі інструменти пропонує законопроєкт №14389 щодо розумного пристосування.
В Україні з 1 січня 2026 року вже діють оновлені норми щодо обов’язкового працевлаштування людей з інвалідністю у розмірі не менше 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників. Роботодавець може виконати встановлений норматив або сплатити цільовий внесок до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Водночас держава продовжує переглядати підходи до створення доступного робочого середовища.
18 лютого Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та прав ветеранів розглянув законопроєкт №14389, спрямований на вдосконалення механізму розумного пристосування на робочому місці, і рекомендував прийняти його за основу в першому читанні.
Про те, як ці зміни можуть вплинути на працевлаштування людей з інвалідністю та що саме означає розумне пристосування на практиці, розповіла в ефірі «Київ – 98 FM» виконавча директорка громадської спілки «Ліга Сильних» Дар’я Кукуріка.
Про що законопроєкт?
В Україні, за даними KSE, близько 2,9 млн дорослих людей з інвалідністю. Цей законопроєкт відкриє можливість знайти роботу для приблизно 1,6 млн людей з інвалідністю, які потребують облаштування робочих місць. Він спростить процедури та покращити умови, необхідні для реалізації людьми з інвалідністю свого права на працю.
«Це не пільга, а право людини реалізувати свою можливість працювати та здійснювати економічні права — як у форматі самозайнятості, так і в межах працевлаштування», — прокоментувала Дар’я.
Водночас законопроєкт є позитивним як для людей з інвалідністю, так і для роботодавців, адже спрощує процедуру отримання компенсації та перевірок. Це зменшує фінансові та адміністративні бар’єри для облаштування робочих місць і може сприяти розширенню зайнятості людей з інвалідністю на відкритому ринку праці. Це особливо важливо з огляду на те, що через війну дедалі більше людей отримують інвалідність і потребують додаткових інструментів, щоб повернутися на ринок праці.
Спрощення та вдосконалення процедур розумного пристосування може стати важливим кроком у законодавчому полі, який допоможе людям з інвалідністю знайти роботу на відкритому ринку праці.
«І ми сподіваємося, що до кінця цього року цей законопроект буде розглянутий, і він набере чинності починаючи з наступного року», — зауважила Дар’я.
Як роботодавці виконуватимуть ці вимоги на практиці?
Законопроєкт передбачає спрощену процедуру отримання компенсації та запроваджує операційну гнучкість та компенсацію витрат за повторне облаштування у разі переїзду. Це розширює для роботодавців можливості залучення більшої кількості людей до роботи.
З огляду на дефіцит кадрів на ринку праці, такі зміни можуть стати практичним інструментом для бізнесу. Передбачені бюджетні виплати фактично створюють фінансовий стимул для виконання вимог і впровадження розумного пристосування на робочих місцях.
«Компенсації за облаштування робочих місць — це можливість. Це певна допомога з боку органу державної влади для роботодавця. Роботодавцям має бути невигідно формально виконувати вимоги», — пояснила Дар’я.
Що відбувається, якщо роботодавець відмовляє у розумному пристосуванні?
Законопроєкт №14389 безпосередньо не містить норми, які стосуються санкцій. Закон «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» та Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» вже встановлюють певну правову рамку реагування на неправомірні відмови роботодавця у пристосуванні робочого місця, наданні розумного пристосування.
«Тому цей законопроєкт більше концентрується на надання можливостей і стимуляції з законодавчого боку для роботодавців і для людей з інвалідністю», — зауважила Дар’я.
Як врегулювання розумного пристосування може вплинути на розширення можливостей та рівень зайнятості людей з інвалідністю на ринку праці?
«Для себе я визначила, що головна мета — це створення умов для працевлаштування якомога більшої кількості людей з інвалідністю. Я вважаю, що чим більше людей буде працювати, тим кращим буде результат», — пояснила Дар’я.
Тема працевлаштування є частиною ширшого поняття економічного залучення. Воно охоплює різні форми участі людини з інвалідністю в економічній діяльності, зокрема роботу за наймом або самозайнятість, включаючи підприємництво.
В Україні працевлаштовано за різними даними від 15 до 18% людей з інвалідністю. В європейських країнах мінімальний показник на рівні 30-35% і він піднімається до 50%. Мета полягає в тому, щоб підвищити рівень працевлаштування людей з інвалідністю до 50% — до показників, які мають країни Європи.
Водночас законопроєкт і законодавча база є лише одним із елементів. Не менш важливими є інформаційні кампанії, робота з людьми з інвалідністю та роботодавцями, а також подолання стигми, яка досі існує в суспільстві.
Місаілова Марія