Архітектурна недоступність: люди з інвалідністю не відвідують публічних місць – як похід у магазин стає квестом (ВІДЕО)

Віталій Пчолкін / 5.ua

Уявіть, що окрім повітряних тривог, подорожчання харчів, вимкнення світла – у вас щодня додається ще з десяток бар’єрів. І все це по дорозі на роботу, в аптеку чи в кіно. Уявили? Таке життя проживають люди на колісному кріслі. Звичайний похід до магазину для них – цілий квест, який треба ретельно продумати і, зрештою, здолати. У воюючій країні людей на колісних кріслах щодня більшає, а от перешкод на їхньому шляху менше не стає. Більше дивіться в сюжеті журналістки “5 каналу” Карини Шевченко.

Не відкладати життя на потім – сам так живе та й іншим радить Віталій Пчолкін, який має інвалідність, 16 років пересувається на колісному кріслі. Переконує – його життя цей факт ніяк не обмежує. Надто якщо довкола створені необхідні умови. Проте не все так просто. Буває, умови є, а розуміння від людей – немає.

“Паркування на місцях для людей з інвалідністю. Нам ці місця потрібні не тому, що нам хочеться комфортно паркуватися, а тому, що ті місця часто є ширшими і тільки на цьому місці ми маємо можливість вийти з автомобіля”, – зауважив Віталій Пчолкін.

Віталій – керівник громадської організації “Група активної реабілітації”. Разом із командою він допомагає людям, які зазнали травм спинного мозку, повернутися до звичайного життя.

“Травми спинного мозку не лікуються, тому людина має усвідомити, як з цим жити. Тому наша задача через інструкторів, які мають такий досвід життя і таку саму травму, допомогти людині адаптуватися в цих умовах”, – пояснив Віталій.

До колісного крісла людина рано чи пізно адаптується. Але як бути з громадськими місцями, які здебільшого для пересування на таких кріслах не готові? За дослідженнями групи “Рейтинг”, опитані українці найрідше зустрічають людей з інвалідністю в закладах культури, кінотеатрах – лише 5% відсотків. А причиною є недоступність таких закладів для людей з фізичними порушеннями.

Коли ми з вами обираємо місце зустрічі з друзями, то на що зважаємо в першу чергу? На ціни, на меню і атмосферу закладу. Але в людей на колісних кріслах геть інші пріоритети. Головне – чи зможуть вони фізично потрапити до заброньованого столика?

Віталій Пчолкін / 5.ua

Зйомка з Віталієм відбувалася в центрі Києва. У закладі без бар’єрів для людей на колісному кріслі. Тут немає порогів, тож і пандус не потрібен. Натомість є просторий ліфт.

“Прямо від Майдану Незалежності ми потрапляємо безпосередньо в заклад. Відповідно, виходимо з нього так само безперешкодного – це саме те місце, де мені не потрібна ніяка допомога, я сам можу сюди приїхати”, – розповів Віталій.

У середині закладу широкі коридори та вбиральні. Немає дверей, тому проходити зручно.

“Це доступно. Вбиральня вважається універсальною кімнатою, тут є поручні встановлені, тобто висота унітаза зручна. Простір достатній, двері відкриваються в інший бік, то я просто не в ту сторону відкрив. І, в принципі, цього достатньо, мати широку вбиральню та доступний простір – це те, що треба”, – наголосив Віталій.

У постійному русі, метушні та шаленому темпі життя у столиці кияни рідко помічають людей з інвалідністю.

46% опитаних українців кажуть, що рідко бачать людей з інвалідністю, 26% – бачать їх щодня, і лише 4% стверджують, що ніколи не бачили людей з фізичними чи інтелектуальними порушеннями в публічних місцях. У Громадській спілці “Ліга сильних”, яка замовляла дослідження, пояснюють: українці рідко зустрічають людей з інвалідністю на вулицях і в громадських місцях через бар’єри.

“Люди, які користуються кріслами колісними та іншими засобами, аби пересуватись, вони не можуть вийти з вулиць, будинку. Вони не можуть пересуватися вулицями, тому що дуже часто ми маємо в наших містах архітектуру недоступність. Люди з інвалідністю, як і люди без інвалідності, хочуть ходити в ресторани, кафе й театри та інші культурні заклади”, – сказала виконавча директорка громадської спілки “Ліга Сильних” Дар’я Сидоренко.

І це право кожного без винятку. А не привілей.

Карина Шевченко, Орест Пона, Олександр Корецький, “5 канал”.

Cюжет створено на замовлення громадської спілки “Ліга Сильних” завдяки отриманому гранту від Програми “Підтримка організацій громадянського суспільства (ОГС)” в Україні у межах фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ співдружності націй та розвитку Великої Британії. Програма реалізується CROWN AGENTS у партнерстві з INTERNATIONAL ALERT і у співпраці з CROWN AGENTS IN UKRAINE.